Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.03.2020 року у справі №916/2687/19

УХВАЛА

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 916/2687/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020

та рішення Господарського суду Одеської області 06.11.2019

у справі № 916/2687/19

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Військової частини А 1559

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета позову, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 39 369,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України 28.02.2020 звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Одеської області 06.11.2019 у справі № 916/2687/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 03.03.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон).

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону з 08.02.2020) (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а "- "г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 5 ст. 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній є стягнення відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 39 369,67 грн., що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2020 році - 210 200 грн. ), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

У п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

У касаційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та посилається на те, що Суду необхідно визначити правозастосування ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України та Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України в частині того, яка саме військова частина має нести відповідальність за заподіяну шкоду джерелом підвищеної небезпеки: військова частина, яка направила військовослужбовця у службове відрядження, на думку скаржника - Військова частина А 1559 (відповідач) чи військова частина, яка прийняла на забезпечення військовослужбовця у військове відрядження - Військова частина А 2227 (позиція судів попередніх інстанцій).

При цьому, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було доведено суду обставин, які свідчать про наявність у відповідача права власності на транспортний засіб КАМАЗ - 55102 в/н НОМЕР_1, а також жодного доказу щодо перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу "КАМАЗ" - 55102 номерний знак НОМЕР_1 під час скоєння ДТП, у зв'язку з виконанням будь - якого наказу командування військової частини А 1559, матеріали справи не містить та незважаючи на те, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини А 1559, відповідачем спростовано факт того, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових (службових) відносинах із військовою частиною А1559 (відповідачем) у розумінні саме ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Водночас зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Крім того, скаржник зазначає, що дана справа має виняткове значення для Моторного (транспортного) страхового бюро України, посилаючись на те, що постанова апеляційного господарського суду суперечить висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 20.06.2018 у справі № 426/5409/15-ц у подібних правовідносинах.

Зазначені у касаційній скарзі посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 426/5409/15-ц, колегією суддів не приймаються, з огляду на те, що правовий висновок у цій справі, не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права у справі №916/2687/19, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.

При цьому, Суд зазначає, що використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Таким чином з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у п. п. а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Одеської області 06.11.2019 у справі № 916/2687/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Одеської області 06.11.2019 у справі № 916/2687/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Мачульський Г. М.

Случ О. В.