УХВАЛА

12 березня 2020 року

м. Київ

cправа № 927/79/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

та представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Крапивний Б. В.,

третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019

у справі № 927/79/19

за позовом Фермерського господарства "Крупський"

до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Фермерське господарство "Крупський" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання укладеними: додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 28.04.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 7421183000:03:000:0582 площею 17,6381 га на території Мармизівської сільської ради Варвинського району; додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 28.04.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 7421183200:07:000:0166 площею 5,0105 га на території Озерянської сільської ради Варвинського району; додаткової угоди до договору оренди землі б/н від
28.04.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 7421184000:06:000:0648 площею 9,5 га та кадастровим номером 7421184000:05:000:0295 площею 6,2 га на території Світличненської сільської ради Варвинського району; додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 28.04.2015 на земельні ділянки з кадастровим номером 7421181600:06:000:0516 площею 5,00 га, з кадастровим номером 7421181600:04:000:0558 площею 10,0 га, з кадастровим номером 7421181600:03:000:0553 площею 5,0124 га, з кадастровим номером 7421181600:06:000:0517 площею 7,0 га на території Дащенківської сільської ради Варвинського району; додаткової угоди до договору оренди землі б/н від
15.05.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 7421182600:05:000:0140 площею 7,0 га на території Кухарської сільської ради Варвинського району; додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 15.05.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 7421183000:05:000:0622 площею 7,9072 га на території Мармизівської сільської ради Варвинського району; додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 21.04.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 7421181200:02:000:0337 площею 18,0 га на території Гнідинцівської сільської ради Варвинського району; додаткової угоди до договору оренди землі б/н від
23.12.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425182000:02:001:1123 площею 16,8794 га на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району; додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 23.12.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425182000:02:001:1122 площею 7,9618 га на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району - в частині зміни орендаря з ОСОБА_1 на Фермерське господарство "Крупський".

Позов обґрунтований тим, що маючи всі підстави для законного користування земельними ділянками, фермерське господарство позбавлене такого права через відсутність державної реєстрації права оренди на такі земельні ділянки внаслідок відмови державного реєстратора зареєструвати за фермерським господарством відповідне речове право. При цьому третя особа зверталась до відповідача з письмовими заявами про внесення змін до договорів оренди землі, додавши до них проекти додаткових угод, в яких просив замінити орендаря, проте відповідач відмовив в укладенні таких додаткових угод. Таким чином, господарство не має правових підстав для використання земельних ділянок, наданих його засновнику для ведення фермерського господарства. Якщо прямо слідувати вимогам Закону України "Про оренду землі", фермерське господарство не може використовувати землі до проведення державної реєстрації за ним права оренди на відповідні земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 (суддя Сидоренко А. С. ), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (колегія суддів у складі: Агрикова О. В. - головуючий, Чорногуз М. Г., Хрипун О. О.), позов задоволено повністю. Визнано укладеними додаткові угоди до відповідних договорі оренди земельних ділянок у редакціях, вказаних у резолютивній частині рішення.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 було укладено 9 договорів оренди земельних ділянок, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства).

Цільове призначення земельних ділянок (категорія земель, вид використання земельних ділянок в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства (п. 16 договорів).

Договори оренди землі укладені на 20 (двадцять) років (п. 8 договорів).

Підставою надання земельних ділянок в оренду є відповідні накази Головного управління Держземагентства у Чернігівській області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Факт надання у користування третій особі вказаних вище земельних ділянок підтверджується актами приймання-передачі об'єктів оренди.

В свою чергу, 04.08.2017 було зареєстроване Фермерське господарство "Крупський", відповідно до п. 6.1. Статуту якого право володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у власності фермерського господарства, здійснює Господарство. Згідно з п. 6.2. Статуту до земель Господарства належать: земельні ділянки, передані Господарству у користування; земельні ділянки, що належать на праві власності або на праві постійного користування Господарству як юридичній особі; земельні ділянки, що належать Засновникам Господарства та членам Господарства на праві приватної власності; земельні ділянки, що використовуються Господарством на умовах оренди.

Пунктом 6.3. Статуту встановлено, що господарство має право самостійно господарювати на землі, в т. ч. на тій, що надана у користування її Засновнику - ОСОБА_1 на умовах оренди для ведення фермерського господарства загальною площею 1794,099 га, у т. ч. : 18,0 га на території Гнідинцівської сільської ради, 27,0124 га на території Дащенківської сільської ради, 7,0 га на території Кухарської сільської ради, 25,5453 га на території Мармизівської сільської ради, 5,0105 га на території Озерянської сільської ради, 15,7 га на території Світличенської сільської ради, 19,8412 га на території Васьковецької сільської ради.

В подальшому, враховуючи створення та державну реєстрацію фермерського господарства, ОСОБА_1 звертався до відповідача з відповідними заявами щодо заміни орендаря - з "громадянин ОСОБА_1" на "Фермерське господарство "Крупський", до яких були додані проекти відповідних додаткових угод до договорів оренди землі.

Проте, у внесенні відповідних змін до договорів оренди землі третій особі відмовлено, оскільки чинним земельним законодавством не передбачено внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни орендаря.

Враховуючи відмову відповідача щодо внесення змін до договорів оренди землі, позивач в лютому 2019 року звернувся до державних реєстраторів прав на нерухоме майно Варвинської районної державної адміністрації та Линовицької селищної ради Прилуцького району з відповідними заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Проте у вчиненні необхідних реєстраційних дій позивачеві було відмовлено, у зв'язку чим Фермерське господарство "Крупський" звернулось до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в спірних правовідносинах фактично відбулась зміна (правонаступництво) орендаря й обов'язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що судами процитовано ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), проте не зазначено, яка ж саме підстава є підґрунтям для втручання суду для зміни договору. В свою чергу, заміна сторони зобов'язання шляхом укладання додаткових угод до спірних договорів не передбачена та не відповідає законодавству, на даний час договори є діючими та належним чином виконуються. Дійсно, постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 606/2032/16-ц, № 677/1865/16-ц, № 666/1188/16-ц містять висновки про те, що під час укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації останнього обов'язки орендаря/землекористувача такої земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. При цьому у них не йдеться про заміну сторони договору, не йдеться по перехід прав орендаря, а лише вказується про виконання господарством обов'язків землекористувача. Крім цього, фактичне правонаступництво не віднесено ЦК України чи іншим законом до підстав заміни сторони зобов'язання. Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 925/939/18 та просить Суд її врахувати. Крім цього, у даній справі вирішено спір, до розгляду якого не був залучений як сторона у справі ОСОБА_1, прав та обов'язкові якого стосується остаточне рішення у справі. Даний спір виник у зв'язку з відмовою відповідача у задоволенні клопотання, поданого ОСОБА_1 як фізичною особою та стороною відповідних договорів оренди землі. Однак за наслідками прийнятого рішення відбуваються зміни в обсязі речових прав ОСОБА_1 - він позбавляється права користування спірними земельними ділянками, яке набув як фізична особа на законних підставах. Також жодних перешкод у законному користуванні земельними ділянками фермерським господарством не існує. В тому числі відсутні докази будь-якого впливу на фермерське господарство внаслідок користування земельними ділянками. Неврегульованість відповідних правовідносин на законодавчому рівні не може обґрунтовувати необхідність задоволення позову.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.02.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 07.02.2020.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04.02.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись правильність висновків, викладених у ній, та помилковість доводів скаржника. Також звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 699/185/18, справу № 697/2767/16.

Ухвалою від 18.02.2020 оголошено перерву у справі до 12.03.2020.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство" обов'язковою умовою державної реєстрації фермерського господарства є набуття засновником фермерського господарства громадянином України або кількома громадянами України або права власності, або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ст.ст. 89, 91, 92 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана, зокрема, з укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 і 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ч.ч. 1, 2 і 5 ст. 116 ЗК України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ч. 1 ст. 124 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст.ст. 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Таким чином відповідно до положень ЗК України орендар набуває право користування (оренди) земельною ділянкою державної або комунальної власності лише за таких умов: 1) після припинення права користування земельною ділянкою іншою особою; 2) на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями; 3) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; 4) з моменту державної реєстрації цього права в установленому законом порядку.

Іншого порядку набуття особою права оренди земельною ділянкою державної або комунальної власності ніж встановлений ст.ст. 116, 124, 125, 126, 141 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" чинне законодавство не визначає.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 81 Закону України "Про оренду землі" право користування (право на оренду) земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем (орендарем) іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 81 Закону України "Про оренду землі".

Оскільки земельні ділянки, які були надані Головним управлінням Держземагентства у Чернігівській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в оренду ОСОБА_1 є державною власністю, то тільки орган виконавчої влади в особі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області в силу ст.ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" вправі розпоряджатися цими земельними ділянками.

Враховуючи зазначені положення законодавства, ФГ "Крупський" відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після його державної реєстрації вправі здійснювати лише право користування земельними ділянками, які були надані його засновнику - фізичній особі ОСОБА_1 з метою ведення фермерського господарства. Будь-які інші права, зокрема, вимагати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендаря, з урахуванням положень ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі", відсутні.

Разом з тим, Великої Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалось, що з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Зокрема, вказані висновки містяться у постановах від 26.06.2019 у справі № 628/778/18 (провадження № 14-235цс19), від 02.10.2019 у справі № 922/538/19, від
13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від
31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справах № 574/381/17-ц та № 376/331/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц.

Верховний Суд враховує, що відповідні висновки велика Палата Верховного Суду робила вирішуючи питання юрисдикції відповідних спорів, однак вказане не спростовує їх змісту щодо фактичної заміни орендаря і переходу обов'язків землекористувача від засновника до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

При цьому, зі змісту положень ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 № 666/1188/16-ц).

Таким чином, з урахуванням викладеного та висновків Великої Палати Верховного Суд, у правовідносинах щодо користування спірними земельними ділянками у справі № 927/79/19 відбулась фактична заміна орендаря, фізичної особи ОСОБА_1 - засновника фермерського господарства, на Фермерське господарство "Крупський", оскільки обов'язки землекористувача земельними ділянками перейшли до створеного ним Фермерського господарства "Крупський" з дня його державної реєстрації. Інші зміни у вже існуючих договірних відносинах не відбулись (незмінними лишились об'єкти оренди, орендна плата, права та обов'язки сторін, відповідальність тощо).

Разом з тим, за змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи положення ст. 651 ЦК України, ст.ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі ", ФГ "Крупський" відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після його державної реєстрації вправі здійснювати лише право користування земельними ділянками, які були надані його засновнику - фізичній особі ОСОБА_1 з метою ведення фермерського господарства.

Будь-які інші права, зокрема, вимагати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендаря, з урахуванням положень ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі", відсутні. Крім цього, ст. 7 Закону України "Про оренду землі" передбачені випадки переходу права на оренду земельної ділянки.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у даній справі наявна виключна правова проблема, яка полягає у такому: чи може фермерське господарство (у з зв'язку з переходом обов'язків землекористувача від засновника фермерського господарства до створеного ним фермерського господарства з дня його державної реєстрації) вимагати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендаря та чи може суд, при фактичній заміні орендаря у таких правовідносинах - з засновника фермерського господарства на відповідне фермерське господарство (у з зв'язку з переходом обов'язків землекористувача до створеного фермерського господарства з дня його державної реєстрації) - втручатися у договірні відносини між орендодавцем та орендарем шляхом визнання укладеними договорів (додатків до них), в яких здійснюється заміна орендаря (з засновника фермерського господарства на останнє).

Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення (унормування) поняття інституту "виключна правова проблема", яке є оціночними, а також будь-яких характерних критеріїв його визначення, що вимагає саме від Великої Палати Верховного Суду та касаційних судів забезпечення вироблення єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування).

Включені до процесуального законодавства категорії "виключна правова проблема", "забезпечення розвитку права" та "формування єдиної правозастосовчої практики" не мають нормативного визначення, фактично є оціночними поняттями.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування надалі всіма судами конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати вибір правової норми).

З вказаних вище у мотивувальні частині ухвали причин дана справа не може бути вирішена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у межах лише оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права, у зв'язку з чим наявність у даній справі виключної правової проблеми надає Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду право передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що у справі № 927/79/19 існує виключна правова проблема, яка полягає у такому: "чи може фермерське господарство (у з зв'язку з переходом обов'язків землекористувача від засновника фермерського господарства до створеного фермерського господарства з дня його державної реєстрації) вимагати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендаря та чи може суд, при фактичній заміні орендаря у таких правовідносинах - з засновника фермерського господарства на відповідне фермерське господарство (у з зв'язку з переходом обов'язків землекористувача до створеного фермерського господарства з дня його державної реєстрації) - втручатися у договірні відносини між орендодавцем та орендарем шляхом визнання укладеними договорів (додатків до них), в яких здійснюється заміна орендаря (з засновника фермерського господарства на останнє)", у зв'язку з чим справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною 3 ст. 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в Частиною 3 ст. 303 ГПК України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у Частиною 3 ст. 303 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, ч. 5 ст. 302, ст. 303, ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Справу № 927/79/19 разом з касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.