ОКРЕМА ДУМКА

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 909/1294/15

за позовом ОСОБА_1,

до товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд",

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" від 13.05.2014 № 13/05 та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, здійсненої державним реєстратором Івано-Франківського міського управління юстиції за реєстраційним записом № 11191050016001676 від
22.05.2014.

За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 справу № 909/1294/15 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 частини 1 розділу ХІ Перехідних положеннь ГПК України, про що прийнято ухвалу від 27.02.2019.

Суд дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України у постанові від 22.12.2009 у справі №33/45-09-1388.

Вказав, що відступлення (зокрема безоплатне) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі письмової заяви на користь третіх осіб, які не є учасниками цього товариства, законодавством не передбачене. Здійснення відступлення у такий спосіб суперечить загальним засадам цивільного права щодо підстав набуття та припинення права власності. Тому за відсутності вчинення у встановленому цивільним законодавством порядку учасником товариства та третьою особою правочину, спрямованого на відчуження частки у статутному капіталі товариства, відсутні підстави для переходу права власності на таку частку до третьої особи. А відтак, відсутні і підстави для припинення права власності учасника на частку у статутному капіталі та, відповідно, набуття цього права третьої особою. Набуття третьою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.

На мою думку, такі висновки суду суперечать приписам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Керуючись частиною 3 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, висловлюю окрему думку щодо прийнятої ухвали.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "МонолітТрансБуд" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом загальних зборів учасників ТОВ "МонолітТрансБуд" № 13/05 від 13.05.2014 та скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "МонолітТрансБуд". Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача як учасника товариства. Прийняті спірні рішення про відступлення частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ "МонолітТрансБуд", що становить 100% статутного капіталу на користь ОСОБА_3 суперечать вимогам закону, оскільки фактично частка ОСОБА_1 не була передана ним ОСОБА_3, відсутні докази такого відступлення.

У спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми матеріального права, в редакціях чинних на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів.

Так, перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи був врегульований статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Аналогічні положення містяться в статті 53 Закону України "Про господарські товариства".

Отже, відчуження учасником частки (її частини) третім особам (не учасникам товариства) допускається, якщо немає прямих заборон у статуті товариства.

В пункті 4 статуту ТОВ "МонолітТрансБуд" (в редакції чинній на дату прийняття загальними зборами засновників товариства спірних рішень) встановлено, що відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається за згодою учасників товариства.

12.05.2014 ОСОБА_1 як одноосібним учасником було подано до товариства заяву про вихід зі складу учасників товариства та про передачу належної йому частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_3

13.05.2014 на загальних зборах учасників ТОВ "МонолітТрансБуд" були прийняті рішення, зокрема, про вхід ОСОБА_3 до складу учасників товариства; про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства; про затвердження нового складу учасників товариства; про внесення змін до статуту товариства шляхом викладення та затвердження його в новій редакції; про уповноваження на проведення всіх необхідних дій, пов'язаних з державною реєстрацією змін до установчих документів товариства, про що складений протокол № 13/05.

Відповідно до ч. 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на травень 2014 року) для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридична особа повинна була подати крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства.

Тобто, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" була передбачена можливість оформлення зміни складу засновників (учасників) юридичної особи шляхом подання заяви про вихід зі складу учасників та заяви про передачу частки у статутному капіталі.

Необхідно зазначити, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Оспорювані рішення загальних зборів учасників засвідчують волевиявлення одноособового засновника (учасника) ТОВ "МонолітТрансБуд" вчинити певні дії - відступити свою частку в статутному капіталі товариства на користь іншої особи, яке було ним виражене в заяві від 12.05.2014, та мають своїм наслідком реалізацію такого волевиявлення.

Відступлення засновником (учасником) товариства своєї частки у статутному капіталі третім особам є безумовним суб'єктивним правом засновника (учасника).

Прийняття загальними зборами рішення про відступлення учасником товариства своєї частки у статутному капіталі і її передачу третім особам ставиться в залежність від волевиявлення власника відступленої частки, а не від способу відступлення частки учасником товариства.

Вимоги позивача у цій справі, який як учасник товариства виявив намір відступити свою частку на користь третьої особи і такий намір був засвідчений відповідним рішенням загальних зборів, зводяться до визнання недійсними прийнятих ним же самим рішень. Відповідно спірні рішення загальних зборів засновників ТОВ "МонолітТрансБуд" не порушують прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача як засновника (учасника) товариства.

Враховуючи наявність заяви ОСОБА_1 від 12.05.2014 до товариства про вихід зі складу учасників товариства та про передачу належної йому частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_3, неможливо погодитися з висновками суду у ухвалі від 27.02.2019 про відсутність вчинення учасником товариства правочину, спрямованого на відчуження частки у статутному капіталі товариства.

Відповідно до пункту 7 частини 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

У постанові від 22.12.2009 у справі №33/45-09/1388 Верховний Суд України зазначив, що господарські суди, вказуючи, що рішення учасників товариства про включення до складу товариства нових учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі прийнято за відсутності цивільно-правових угод про відступлення частки, не врахували, що закон вимагає для прийняття рішення волевиявлення учасників товариства, їх згоду. Спосіб же відступлення учасником товариства своєї частки іншим учасникам обирається її власником, і прийняття загальними зборами рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі ставиться в залежність від волевиявлення власника перерозподіленої частки, а не способу відступлення частки учасником товариства, оскільки закон допускає відступлення як шляхом укладення угод, так і іншим чином. При з'ясуванні змісту положення "іншим чином" стосовно даного спору треба виходити з того, що для прийняття зборами рішення важливо, що власник частки може реалізувати своє право на її часткове зменшення у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Наведені Верховним Судом України правові обґрунтування у справі №33/45-09-1388 відповідають вимогам закону та викладеному у цій окремій думці. Окрім того, аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від
17.07.2019 у справі № 916/2386/18 (колегія суддів: Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Вронська Г. О.).

Отже, на мою думку, відсутня необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України від 22.12.2009 у справі №33/45-09-1388 та, відповідно, відсутні підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суддя Л. Стратієнко