Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.02.2018 року у справі №911/2694/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/2694/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали заяви державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України у складі колегії суддів: Нєсвєтової Н.М. (головуючий), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д. від
18.10.2017

за первісним позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" (далі - ТОВ "Шоколадниця-Україна"),

про розірвання договору від 07.05.2015 № 02.5-14/1-36,

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (далі - ТОВ "Аеро Ресторантс")

до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Аеропорт Бориспіль)

про визнання недійсним пункту 8 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 договору від 07.05.2015 № 02.5-14/1-36

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 Аеропорт Бориспіль звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2017 у справі № 911/2694/16 з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, а саме: частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 1 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика розрахунку орендної плати). На підтвердження зазначеної підстави для перегляду судового рішення до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 26.07.2007 у справі № 24/586-А та від 05.07.2012 у справі № 26/17-4923-2011.

Крім того, заяву мотивовано невідповідністю рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини 2 статті 651 ЦК України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

26.01.2018 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П. передано заяву Аеропорту Бориспіль про перегляд названої постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2017 у порядку розділу XII-2 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду з огляду на таке.

Так, відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 11116 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2017 у справі № 911/2694/16, щодо якої подано заяву про перегляд, Аеропорт Бориспіль звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Аеро Ресторантс" про розірвання договору від 07.05.2015 № 02.5-14/1-36 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. У свою чергу, ТОВ "Аеро Ресторантс" до початку розгляду справи по суті звернулось до господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до Аеропорту Бориспіль про визнання недійсним пункту 8 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 договору від
07.05.2015 № 02.5-14/1-36.

Позовні вимоги за первісним позовом Аеропорт Бориспіль обґрунтував тим, що ТОВ "Аеро Ресторантс" і ТОВ "Шоколадниця-Україна" було укладено договір суборенди, тому Аеропорт Бориспіль має на меті укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача безпосередньо з суборендарем. Зустрічний позов ТОВ "Аеро Ресторантс" обґрунтовано тим, що пункт 8 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 договору від 07.05.2015 № 02.5-14/1-36 не відповідає вимогам п. 11 Методики розрахунку орендної плати, що є підставою для визнання зазначеного пункту договору недійсним у силу вимог частини 1 статті 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.11.2016, залишеним без змін в апеляційному та касаційному порядку, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Так, у постанові від 18.10.2017, щодо якої подано заяву про перегляд, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що Аеропортом Бориспіль не доведено істотного порушення умов спірного договору, оскільки ТОВ "Аеро Ресторантс" належним чином виконує його умови, у тому числі сплачує виставлені рахунки на оплату наданих за договором послуг щодо відшкодування витрат балансоутримувача.

Судом також враховано, що розірвання спірного договору не призведе до поновлення порушеного права позивача за первісним позовом. Водночас суд касаційної інстанції погодився і з результатами розгляду зустрічного позову з огляду на те, що послуга, зазначена в пункті 8 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 договору від 07.05.2015 № 02.5-14/1-36, за своєю природою не є витратами балансоутримувача на утримання приміщення, переданого в оренду, і визначений порядок нарахування місячної плати не відповідає пункту 11 Методики розрахунку орендної плати, яка є обов'язковою до застосування у спірних правовідносинах.

Водночас у справі № 24/586-А, копію постанови Вищого господарського суду України в якій від 26.07.2007 додано до заяви в обґрунтування підстави для перегляду рішення суду касаційної інстанції, предметом спору є розірвання договору на надання транспортних послуг з підстав втрати перевізником ввіреного йому вантажу, відшкодування вартості втраченого вантажу, а також вимоги про зобов'язання анулювати ліцензію відповідача з надання послуг по перевезенню. У цій постанові Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що втрата вантажу перевізником є істотним порушенням умов договору перевезення, та, відповідно, є підставою для розірвання спірного договору згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України.

У справі № 26/17-4923-2011, копію постанови Вищого господарського суду України в якій від 05.07.2012 також додано до заяви, предметом спору є внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна шляхом викладення окремих його пунктів у редакції позивача з метою приведення ставки орендної плати у відповідність до вимог Методики розрахунку орендної плати. У даній постанові Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для внесення змін до договору з огляду на те, що Методика розрахунку орендної плати є обов'язковою для застосування при визначенні ставки та порядку розрахунку орендної плати.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки наведені постанови прийнято за різної фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у кожній з наведених справ, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення.

У постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 Верховний Суд України у спорі щодо розірвання договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу, припинення права власності відповідача на квартиру, зобов'язання повернути квартиру позивачу та визнання за ним права власності на квартиру зробив правовий висновок про те, що однією з обов'язкових умов розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України є доведеність обставин істотності порушення умов договору відповідно до критеріїв: неможливості досягнення цілей договору; позбавлення сторони договору того, на що вона розраховувала при його укладенні; заподіяння у зв'язку з порушенням договору збитків іншій стороні договору.

Виходячи з того, що у справі № 911/2694/16 відмову в задоволенні первісного позову обумовлено недоведеністю самого факту порушення умов спірного договору відповідачем, порівняння зазначеної постанови Верховного Суду України зі змістом судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судове рішення не відповідає викладеному у цій постанові висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень частини 2 статті 651 ЦК України.

З огляду на наведене визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), статтями 86, 11116, 11121 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у допуску справи № 911/2694/16 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Булгакова

Суддя В.Селіваненко