УХВАЛА

09 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3405/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Венської О. О.,

відповідача - Півень Д. О.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з'явилися,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі

за позовом Обласного комунального підприємства "Електромережі-Південне" (здійснено заміну правонаступником - Приватним підприємством "Асоціація правового захисту")

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Асоціація правового захисту",

про стягнення 5 286 985,75 грн.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2019 року Обласне комунальне підприємство "Електромережі-Південне" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на свою користь 3 324 164,04 грн основного боргу, 887 336,56
грн пені, 213 930,45 грн 3% річних, 861 554,70 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 99С від 12.04.2010 в частині оплати витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі №904/3405/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020, позов задоволено частково: з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Обласного комунального підприємства "Електромережі-Південне" стягнуто 3 324 164,04 грн основного боргу, 861 554,70 грн інфляційних втрат, 213 930,45 грн 3% річних та 65 997,45 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що кошторис обґрунтованих річних витрат Обласного комунального підприємства "Електромережі-Південне" на утримання технологічних електромереж у 2014 році на суму 2770,1 тис. грн без ПДВ було погоджено 30.12.2014 начальником відділу НКРЕКП у Дніпропетровській області. Позивач відповідно до договору та кошторисів обґрунтованих річних витрат ОКП "Електромережі-Південне" на утримання технологічних електромереж у 2014 році та 2015 році направив відповідачу акт прийому-здачі наданих послуг за 2014 рік від 30.01.2015 та акт прийому-здачі наданих послуг за січень 2015 року від 31.01.2015 відповідно до листа № 1 від
30.01.2015.

Враховуючи підписання сторонами акта прийому здачі наданих послуг від 31.01.2015 про утримання технологічних електричних мереж спільного використання за період з
01.01.2015 по 31.01.2015, який разом із актом прийому-здачі наданих послуг за 2014 рік було направлено відповідачу разом із листом № 1 від 30.01.2015, суди дійшли висновку, що акт прийому-здачі наданих послуг за 2014 рік та рахунок № 30/01-15 від 30.01.2015 на суму 3 324 164,04 грн. було отримано відповідачем разом із актом прийому-здачі наданих послуг за січень 2015 року від 31.01.2015 листом № 1 від 30.01.2015 та не повернуто із обґрунтованими запереченнями. Акт прийому-здачі наданих послуг за 2014 рік вважається прийнятим відповідачем та підписаним 31.01.2015.Оскільки рахунок №30/01-15 від 30.01.2015 на суму 3 324
164,04 грн. було отримано відповідачем разом із вказаним актом, то господарський суд вважає днем отримання вказаного рахунка день підписання акта прийому-здачі наданих послуг за 2014 рік, а саме 31.01.2015. З урахуванням приписів пункту 7.3 договору відповідач повинен був сплатити за надані у 2014 році послуги за договором у строк до 10.02.2015 включно.

Стосовно позовної давності, судами зазначено, що 03.11.2017 Обласне комунальне підприємство "Електромережі-Південне" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення заборгованості 8 708 607,78 грн за неналежне виконання договору про спільне використання технологічних електричних мереж №100-св/09 від 12.04.2010. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017 порушено провадження у справі № 904/9402/17 та прийнято позовну заяву до розгляду. За результатом розгляду справи № 904/9402/17, Господарським судом Дніпропетровської області 29.07.2019 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість, яка була предметом спору у справі 904/9402/17 виникла за періоди з 01.01.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2016 по
31.12.2016. Справа № 904/9402/17 розглядалась в Господарському суді Дніпропетровської області з 03.11.2017 по 29.07.2019.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позовна давність щодо звернення позивача до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором, що виникла за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 перервалася у зв'язку із пред'явленням позову у справі №904/9402/17, з дати пред'явлення позову, тобто
03.11.2017 та спливла 04.11.2020, тому звернення позивача із позовом 06.08.2019 відбулося в межах позовної давності.

Також апеляційний господарський суд зазначив, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Посилаючись на правову позицію викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №908/828/17, апеляційний господарський суд стверджує, що залишення позову без розгляду не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті, а тому місцевий господарський суд правильно відхилив заперечення відповідача в частині застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості.

Крім того, постановою Центрального апеляційного господарського суду від
04.03.2020 у справі № 904/3405/19 на підставі пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України здійснено заміну сторони (позивача) у справі - Обласного комунального підприємства "Електромережі-Південне" його правонаступником - Приватним підприємством "Асоціація правового захисту".

3 Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Не погоджуючись із рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
04.03.2020 у справі № 904/3405/19, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Так заявник зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 265 Цивільного кодексу України щодо перебігу позовної давності у подібних правовідносинах, а також щодо неможливості заміни кредитора у зобов'язанні відповідно до частини 3 статті 512 ЦК України.

При цьому, заявник стверджує, що позовні вимоги у справі яка розглядається щодо стягнення заборгованості за 2014 рік є ідентичними заявленим у справі № 904/9402/17, в якій позовна заява була залишена без розгляду ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2018 внаслідок несплати судового збору та неявки позивача. Однак, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи заяви щодо застосування позовної давності та з посиланням на положення статті 264 ЦК України вказали, що звернення із позовом до суду перериває перебіг позовної давності. Однак, суди фактично проіґнорували положення статті 265 ЦК України стосовно того, що залишення позовної заяви без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, яка є спеціальною нормою для спірних правовідносин. Крім того, апеляційний господарський суд послався на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
24.04.2018 у справі № 908/828/17 та Великої Палати Верховного Суду від
24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц, правовідносини в яких є відмінними від справи № 904/3405/19.

Щодо неможливості заміни кредитора у спірному зобов'язанні, заявник посилається на незастосування судом апеляційної інстанції постанови НКРЕ від 12.06.2008 № 691, згідно з якою кошти, отримані власником електричних мереж як плата за спільне використання технологічних електричних мереж, обліковуються окремо та використовуються виключно на утримання цих мереж у належному технічному стані та їх експлуатацію. Тобто, нормативно-правовим актом у галузі електроенергетики, яким регламентовані правовідносини між власником мереж та користувачем мереж, встановлено цільове використання грошових коштів, отриманих у якості оплати за спільне використання технологічних електричних мереж, у зв'язку з чим заміна кредитора у таких зобов'язаннях неможлива.

У відзивах на касаційну скаргу Обласне комунальне підприємство "Електромережі-Південне" та Приватне підприємство "Асоціація правового захисту" вказують на безпідставність доводів скаржника і просить залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 904/3405/19.

4. Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 2 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до частини 1 статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Дослідивши доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 265 ЦК України у подібних правовідносинах, колегія суддів встановила, що на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду перебували справи № 335/2402/16-ц та № 572/1056/15, у яких Суд дійшов висновку, що в силу положень статті 265 ЦК України залишення позовної заяви без розгляду не може зупинити перебіг позовної давності, як і не може її перервати.

Водночас, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду розглянуто справу № 639/9642/14-ц. Зі змісту постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у цій справі убачається, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Як установили суди у цій справі, ПАТ "ОТП Банк", правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", звертався до суду з позовом з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.05.2008 № CM-SME700/175/2008 у сумі 774 662,99 грн (вимога про стягнення суми боргу у повному обсязі). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.07.2011, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.03.2016, зазначений позов ПАТ "ОТП Банк" залишено без розгляду через повторну неявку представника позивача. Зважаючи на викладене, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що позовна давність у справі перервалася 22.04.2010 (зверненням до суду із позовом).

Крім того, на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 713/1548/18, у якій ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.

Судами у цій справі було встановлено, що позивач про порушення свого права, а саме незаконного збільшення Банком відсоткової ставки дізнався 22.01.2009.У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Вижницького районного суду Чернівецької області з позовом до АТ "Укрсоцбанк", Хмельницької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк ", Вижницького відділення АКБ "Укрсоцбанк" про визнання бездіяльності неправомірною, та визнання незаконною підвищення відсоткової ставки та умов договору, який ухвалою цього суду від 31.08.2009 у справі № 2-806/09 залишено без розгляду. Отже, як зазначив Верховний Суд, оскільки позивач про порушення свого права дізнався 22.01.2009, останнім днем закінчення перебігу позовної давності є 22.01.2012. Зазначений строк перервався пред'явленням позивачем позову до суду, який ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від
31.08.2009 було залишено без розгляду, після чого перебіг позовної давності розпочався заново і сплив 31.08.2012.

Колегія суддів з такими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погоджується і вважає за необхідне від них відступити з огляду на необхідність комплексного застосування положень статей 264, 265 ЦК України у випадку звернення у минулому із позовними вимогами, яке могло б слугувати підставою для переривання позовною давності, однак внаслідок залишення позовної заяви без розгляду відсутні підстави для такого переривання, як і для зупинення.

Відповідно до приписів частини 2 статті 264 ЦК України підставами для переривання позовної давності є пред'явлення позовної заяви до одного із кількох боржників, тобто у випадку коли належне виконання зобов'язання покладається на кількох осіб (субсидіарна відповідальність), а не виключно на одну особу, а також звернення із позовною заявою лише щодо частини вимоги, якщо можливе її виокремлення.

Водночас з аналізу частини 1 статті 265 ЦК України убачається, що залишення позовної заяви без розгляду не зупиняє перебіг позовної давності, тобто залишення позову без розгляду взагалі не впливає на перебіг позовної давності, оскільки стаття 263 ЦК України яка регулює зупинення перебігу позовної давності має вичерпний перелік таких випадків.

Крім того, зміст статті 263 ЦК України у сукупності із приписами статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що зупинення має більш звужений вплив на позовну давність, оскільки має тимчасовий характер. У свою чергу, після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина 3 статті 265 ЦК України). Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, що є відмінним від випадку зупинення позовної давності.

Таким чином, переривання перебігу позовної давності фактично слідує за зупиненням, оскільки має істотніший вплив на правовідносини сторін. У контексті частини 1 статті 265 ЦК України убачається, що залишення позовної заяви без розгляду не може зупинити перебіг позовної давності, а тим більше не може її перервати. Подібних висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постановах від 25.07.2018 у справі № 335/2402/16-ц, від
10.07.2019 у справі № 572/1056/15-ц.

Фактично приписи статті 265 ЦК України мають на меті усунути можливість спеціального (штучного) продовження позовної давності, аби уникнути зловживання своїми правами позивачами.

Обов'язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред'явлення позову є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц).

Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 544/525/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19), а відтак залишення судом позовної заяви без розгляду (внаслідок звернення із заявою про залишення позову без розгляду, неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, недотримання процесуальних вимог щодо змісту та форми заяви, тощо), не дає підстав вважати, що таке звернення може впливати на позовну давність за відповідним зобов'язанням і призводить до нового початку її перебігу.

Отже, навіть дотримання вимог частини 2 статті 264 ЦК України щодо підстав переривання, не може автоматично вказувати на новий початок перебігу позовної давності якщо відповідний позов було залишено без розгляду.

Водночас, стосовно доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо неможливості заміни кредитора у зобов'язанні відповідно до частини 3 статті 512 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей про визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 № 916/2286/16.

Здійснюючи заміну позивача у справі - Обласного комунального підприємства "Електромережі-Південне" його правонаступником - Приватним підприємством "Асоціація правового захисту", суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір відступлення права вимоги від 05.02.2020 не визнаний недійсним у встановленому порядку (відповідних доказів суду не подано).

Таким чином, оскільки недійсність договору відступлення права вимоги не була предметом розгляду у цій справі та відповідачем в апеляційному господарському суді не доводилася, як і фактично не існує таких обставин на теперішній час, відсутні підстави вважати, що необхідно сформувати висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Колегія судів враховує, що фактичні обставини цієї справи різняться з обставинами справ № 713/1548/18 та № 639/9642/14-ц, водночас висновок щодо переривання позовної давності у випадку залишення позовної заяви без розгляду є універсальним, незалежно від категорії спору, а правильність застосування судами положень статей 264, 265 ЦК України сприятиме розумній передбачуваності судових рішень, забезпечить реалізацію на практиці принципу правової визначеності, як для учасників судового процесу, так і для судів та задля вироблення єдиного підходу до тлумачення норм цивільного законодавства, вважає доцільним передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 904/3405/19 разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 904/3905/19 разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Т. Б. Дроботова

О. В. Случ