Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.02.2021 року у справі №924/37/20

УХВАЛА

08 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 924/37/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Ковкрак Христини Дипендрівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 (головуючий суддя Демидюк О. О., судді Павлюк І. Ю., Юрчук М. І.) у справі № 924/37/20 Господарського суду Хмельницької області

за позовом Фізичної особи-підприємця Жилкіна Ярослава Олександровича

до Фізичної особи-підприємця Ковкрак Христини Дипендрівни

про стягнення грошових коштів, що були сплачені за Договором №121/05-19 про виконання робіт і надання послуг від 28.05.2019 в якості передплати згідно Додатку №1 в розмірі 18515,00 грн, додатку №2 у розмірі 82 228,00 грн, додатку №3 у розмірі 49025,00 грн, що складає 100% передплати вартості робіт/послуг з SMM Fb INST та 50% передплати вартості робіт/послуг з маркетингової підтримки, загалом 149 768,00 грн, та стягнення відповідно до п. 8.12 договору №121/05-19 про виконання робіт і надання послуг від 28.05.2019 згідно додатку №1 неустойку за період з 06.06.2019 по 08.11.2019 в розмірі 28513,10 грн, згідно додатку №2 за період з 17.07.2019 по 08.11.2019 в розмірі 92917,64 грн, згідно додатку №3 неустойку за період з 12.09.2019 по 08.11.2019 в розмірі 27454,00 грн, загалом 148884,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 Фізична особа-підприємець Ковкрак Христина Дипендрівна через Північно-західний апеляційний господарський суд подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 924/37/20, яку ухвалену за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2020.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст оскарженого судового рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, що були сплачені за Договором №121/05-19 про виконання робіт і надання послуг від 28.05.2019 в якості передплати згідно Додатку №1 в розмірі 18515,00 грн, додатку №2 у розмірі 82 228,00 грн, додатку №3 у розмірі 49025,00 грн, що складає 100% передплати вартості робіт/послуг з SMM Fb INST та 50% передплати вартості робіт/послуг з маркетингової підтримки, загалом 149 768,00 грн, та стягнення відповідно до п.
8.12 договору №121/05-19 про виконання робіт і надання послуг від 28.05.2019 згідно додатку №1 неустойку за період з 06.06.2019 по 08.11.2019 в розмірі 28513,10 грн, згідно додатку №2 за період з 17.07.2019 по 08.11.2019 в розмірі 92917,64 грн, згідно додатку №3 неустойку за період з 12.09.2019 по 08.11.2019 в розмірі 27454,00 грн, загалом 148884,74 грн, що у загальній сумі є меншим, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020 рік - 1 051 000,00 грн), а тому оскаржуване судове рішення у розумінні Господарського процесуального кодексу України у справі № 924/37/20 не підлягає касаційному оскарженню.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що дана справа має виняткове значення, оскільки кінцевий результат вирішення даного спору судом виходить за межі звичайних наслідків вирішення такого роду спорів, оскільки суттєво вплине на майновий стан відповідача. При цьому, у випадку залишення в силі оскаржуваного рішення, відповідач повинен буде разом з поверненням суми отриманої попередньої оплати в розмірі 149 768,00 грн, додатково сплатити позивачу ще й штрафні санкції в такому ж розмірі 148 884,74 грн. Наявність двох протилежних рішень у справі, та грубе порушення судом апеляційної інстанції практики застосування норм права у подібних правовідносинах, про що зазначено в касаційній скарзі, на думку відповідача, порушує принцип "правової визначеності", оскільки дає підстави відповідачу сумніватися в справедливості оскаржуваного рішення та правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права. Відповідач виконував спірний договір підряду як фізична особа-підприємець. Відповідальність відповідача в такому разі не обмежена, як, наприклад, учасника товариства з обмеженою відповідальністю, і відповідач буде відповідати перед позивачем в повному обсязі всім своїм майном. Зухвалість поведінки позивача та необґрунтованість його позовних вимог вже вплинули на рішення відповідача припинити підприємницьку діяльність.

Посилання скаржника на виняткове значення справи для нього не містять достатнього обґрунтування, оскільки незгода з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції не свідчить про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскарженого судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 924/37/20 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ковкрак Христини Дипендрівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 924/37/20 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ковкрак Христини Дипендрівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал квитанції № 0.0.1946453642.1 від
17.12.2020 на суму 8 959,58 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.