Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №904/4156/18
Постанова ВП ВС від 22.01.2020 року у справі №904/4156/18

УХВАЛА

05 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4156/18

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Дроботової Т. Б., Катеринчук Л. Й., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткача І. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

представник позивача - Слівінський М. О., адвокат

відповідач - Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

представник відповідача - Павловський Р. В., адвокат, Гевеля Д. В., адвокат

розглянув матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з позовом про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 336 028,7 грн та 3 % річних у сумі 1 473 603,28 грн, 8 158 473,47 грн пені.

Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем встановлених строків оплати поставленого за Договором купівлі-продажу від 11.12.2017 № 8-020-SD-17 уранового оксидного концентрату.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3 309 760,00 грн інфляційних нарахувань, 1 429 689,86 грн річних; у решті позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) 3 309 760,00 грн - інфляційних нарахувань, 1 473 603,28 грн. - річних та 71 750,45 грн - витрат по сплаті судового збору"; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
05.12.2018 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, з огляду на положення статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), чинне законодавство поділяє неустойку на законну та договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір. Відповідно до пункту 4.2 укладеного сторонами договору за кожний день прострочення виконання зобов'язань винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 ГК України, від обсягу невиконаних зобов'язань. Однак у наведеному пункті договору сторони не визначили, яка саме частина статті 231 ГК України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 4 статті 231 ГК України підлягає обчисленню саме у відсотках. Договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частин 2 , 4 , 6 статті 231 ГК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Між тим, частина 6 статті 231 ГК України, на яку посилається Позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

Отже, умовами укладеного сторонами договору у цій справі не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а частина 6 статті 231 ГК України також не встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.

У поданій касаційній скарзі Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись, у тому числі, на те, що судами відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені з порушенням частини 6 статті 231 ГК України, оскільки зазначеною нормою чітко визначений розмір пені - облікова ставка НБУ.

Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
12.03.2018; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.05.2018 о 13 год. 30 хв.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2019 справу передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала Суду мотивована необхідністю відступити від висновку щодо застосування частини 6 статті 231 ГК України, викладеного у постанові Верховного Суду, прийнятій 20.06.2018 у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів у справі № 904/5922/17.

Ухвалою від 10.06.2019 справу прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Разом з цим Верховним Судом України розглядалась заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2016 у справі № 910/2031/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського", Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення 10 550 185 455,20 грн. У цій справі, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 09.11.2016 та направляючи справу на розгляд до Вищого господарського суду України, Верховний Суд України зазначив, що за змістом положень частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Отже, за висновком Верховного Суду України, встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Розглядаючи справу № 904/4156/18, Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у вказаній постанові від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, щодо застосування положень частини 6 статті 231 ГК України, оскільки вважає, що зазначена норма не встановлює конкретний розмір штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню за порушення господарського грошового зобов'язання у випадку, якщо у договорі сторони не погодили розмір цих штрафних санкцій, однак зазначили щодо їх нарахування відповідно до статті 231 ГК України.

Відповідно до пункту 7 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

З огляду на викладене справа № 904/4156/18 Господарського суду Дніпропетровської області підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234,235,294, пунктом 7 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 904/4156/18 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді О. М. Баранець

І. В. Булгакова

Т. Б. Дроботова

Л. Й. Катеринчук

Б. Ю. Львов

В. П. Селіваненко

І. В. Ткач

Н. Г. Ткаченко