Верховний

Суд

УХВАЛА

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/370/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я.,

розглянувши заяву Споживчого товариства "Крокус"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі № 911/370/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал"

до Споживчого товариства "Крокус"

про стягнення 118 160,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2017 Споживче товариство "Крокус" звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі № 911/370/17.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII заяви про перегляд Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28.12.2017 на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII зазначену заяву передано Верховним Судом України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі № 911/370/17 СТ "Крокус" просить скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема частини 2 статті 785, статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та неповнотою судового дослідження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 18.05.2010 у справі № 31/351-09, від 20.07.2010 у справі № 11/29/10, від 01.02.2011 у справі № 36/273, від 12.02.2014 у справі № 927/1215/13, від 24.09.2014 у справі № 927/1215/13.

Розглянувши заяву про перегляд оскаржуваної постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду з огляду на таке.

Зокрема, як вбачається із доданих до заяви копій постанов Вищого господарського суду України від 18.05.2010 у справі № 31/351-09, від 20.07.2010 у справі № 11/29/10, від 01.02.2011 у справі № 36/273, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, господарські суди, ухвалюючи судові рішення, зокрема виходили із відсутності підстав для стягнення неустойки за користування орендованим майном після закінчення строку дії попереднього договору оренди та до моменту укладання нового договору оренди того ж майна, оскільки відповідачем своєчасно вчинено дії щодо укладення нового договору оренди того ж об'єкта після закінчення строку дії попереднього договору, отже у неповерненні спірного майна відсутня вина відповідача. Водночас у справі, про перегляд постанови в якій звернувся заявник, судами не було встановлено таких обставин; господарські суди, врахувавши факти, встановлені судами в інших господарських справах № 911/554/16, № 910/1584/16 (сторони ті самі), які за приписами статті 35 ГПК у редакції чинній до 15.12.2017, повторному доведенню не підлягають, виходили із факту непродовження орендних правовідносин сторін, а саме: припинення дії договору оренди (у зв'язку із його достроковим розірванням), безпідставного утримання і користування відповідачем спірним орендованим майном після припинення договору оренди та тривалого неповернення спірного об'єкта з оренди, у зв'язку з чим дійшли висновку про правомірність стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення у її поверненні. Отже, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у цих справах є різними.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Щодо посилань заявника на постанови Вищого господарського суду України від
12.02.2014 у справі № 927/1215/13 та від 24.09.2014 у справі № 927/1215/13, як вбачається із доданих заявником матеріалів заяви, постанову Вищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі № 927/1215/13 у частині про стягнення неустойки було скасовано постановою Верховного Суду України від
02.09.2014 із направленням справи в цій частині на новий касаційний розгляд; постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2014 ухвалені у справі № 927/1215/13 судові рішення було скасовано в частині стягнення неустойки із направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у відповідній частині.

Проте прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не можна посилатися на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

Ураховуючи викладене, колегія суддів визнає заяву Споживчого товариства "Крокус" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі № 911/370/17 необґрунтованою, оскільки заявником не підтверджено неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною 3 статті 11121 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК, статтями 11116, 11121 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 911/370/17 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: І.В. Кушнір

Ю.Я.Чумак