Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №910/9072/17 Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №910/90...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

?

УХВАЛА

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9072/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г., Пашкіної С.А., Баранця О.М. від 07.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва суддя: Головіна К.І. від 02.10.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" про стягнення 30 851 834,15 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Тютюнник С.В., адвокат

відповідача - Мандригеля Р.С., адвокат

ВСТАНОВИВ:

27.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 справа передана на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є.В.- головуючий, Мачульський Г.М., Кушнір І.В.

За приписами підпункту 11 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від
03.10.2017 № 2147-VІІІ, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз".

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" про стягнення 15 514
423,91 грн.


Свої позовні вимоги ПАТ "Укртрансгаз" обґрунтовує тим, що на виконання укладеного сторонами договору підряду № 1КБ від 25.06.2012 сплатило на користь ТОВ "Аквамарін-Глоу" аванс, частина якого не була використана останнім.

Враховуючи те, що строк дії вказаного договору, передбачений для виконання відповідачем його обов'язків підрядника, - сплив, позивач вважав, що невикористані грошові кошти відповідач утримує без належних правових підстав та, зважаючи на приписи статті 1212 ЦК України, повинен повернути їх позивачу.

У позові ПАТ "Укртрансгаз" просило суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 7 229 642,70 грн., пеню в розмірі 5 983 453,10 грн. та штраф у розмірі 2 301 328,11 грн., а всього - 15 514 423,91 грн.

Після початку розгляду даного спору по суті позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій ПАТ "Укртрансгаз" просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 15 178 423,19 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 421 505,87 грн., пеню в сумі 5 950 576,98 грн. та штраф в сумі 2 301 328,11 грн., що разом складає 30 851
834,15 грн.


Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що спірні правовідносини мають договірний характер, оскільки виникли на підставі укладеного сторонами договору підряду № 1КБ від 25.06.2012, що виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України. У даному випадку набуття майна однією із сторін зобов'язання відбулось за рахунок іншої сторони в порядку виконання вказаного договору підряду та не є безпідставним. Також заявив про застосування строків позовної давності та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у справі № 910/9072/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило вищезазначене рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що 25.06.2012 між ПАТ "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" (замовник) та ТОВ "Аквамарін-Глоу" (підрядник) укладено договір підряду № 1КБ (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати роботи по об'єкту "Реконструкція технологічного зв'язку ДК "Укртрансгаз" на дільниці Боярка - Яготин" та здати в установлений договором строк закінчений будівництвом об'єкт відповідно до договірної документації.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 19.07.2013) передбачено, що його загальна вартість з ПДВ становить 32 876 115,92 грн.

Положеннями пунктів 3.2,6.1.1 договору встановлений обов'язок замовника перерахувати підряднику аванс у розмірі 30% вартості договору, а також сплачувати чергові платежі за фактично виконані роботи, надані послуги, поставлене обладнання та матеріали.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 15 178 424,07 грн.

Відповідач, в свою чергу, частково виконав свої зобов'язання за договором підряду № 1КБ від 25.06.2012 р., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 25.12.2013 р. на суму 648 537,18 грн., а також видатковими накладними № 00031 від 29.07.2013 р. на суму 2 192 361,49 грн., № 00032 від 29.07.2013 р. на суму 2 927 137,88 грн. та № 00033 від 29.07.2013 р. на суму 3 009 271,21 грн.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, сума до стягнення була заявлена після припинення дії строку договору та вона є невикористаними грошовими коштами, а тому на його думку є безпідставно набутими, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути їх відповідно до статті 1212 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанції зазначили про те, що позивач сплатив аванс на виконання умов договору підряду № 1КБ від 25.06.2012 та, станом на момент їх сплати, такий договір був чинний. Застосування в даному випадку положень приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є неприпустимим. Посилання позивача на закінчення строку дії Договору, судами визнано безпідставними, оскільки за загальним правилом зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом (статті 598 ЦК України, статті 202 ГК України), ці підстави наведено у статтях 599, 600, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України. Із системного аналізу зазначених норм слідує, що закон не передбачає такої підстави для припинення невиконаного зобов'язання, як закінчення строку дії договору.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, де наведено аналіз кореспондуючих прав та обов'язків у сторін, тобто зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов'язального права, зокрема, положеннями глави 61 "Підряд" ЦК України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - договору підряду № 1КБ від 25.06.2012. Про вказане також свідчать заявлені ПАТ "Укртрансгаз" позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, які позивач нараховує відповідачу на підставі того ж договору підряду. Відтак, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 923/1233/15). Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що грошові кошти, про стягнення яких заявлено даний позов, сплачені позивачем на виконання Договору, тобто вони набуті відповідачем за правової підстави та не можуть бути витребувані на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів проаналізувавши наведене, приходить до висновку про необхідність передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Відповідно до статей 509, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями частини 1 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строк дії договору підряду припинив свою дію у зв'язку з чим правові підстави для подальшого утримання коштів, перераховані позивачем під час дії договору, відсутні.

З урахуванням закінчення строку дії договору, відносини між сторонами трансформувались із зобов'язальних (договірних) правовідносин у відносини позадоговірні, які за своєю природою спрямовані на відновлення порушеного права, в тому числі, шляхом повернення майна, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто аналізуючи зміст статті 1212 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що наявність договірних відносин не виключає застосування статті 1212 ЦК України.

Крім того, Верховний Суд, звертає увагу на існуючу правову позицію Верховного Суду України, відповідно до якої, зазначено, що сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Відмовляючи в задоволенні позову із зазначених вище підстав, суд залишив поза увагою вимоги пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України, відповідно до яких положення глави 83 пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Отже, зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв'язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації (постанова ВСУ від 04.10.2017 у справі №753/23725/15-ц)

Отже за наявності наведених вище судових рішень Верховного Суду України від
24.06.2015 у справі № 904/5381/14, від 07.06.2017 у справі № 923/1233/15 та від
04.10.2017 у справі №753/23725/15-ц існує правова невизначеність у застосуванні статті 1212 ЦК України, а враховуючи наявність передбачених Господарським процесуальним кодексом України процесуальних повноважень, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не може забезпечити однакове застосування вказаних норм права, що у свою чергу не виключає у подальшому двозначного трактування у правозастосовчій практиці правових норм, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність виключної правової проблеми усунення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на відміну від Великої Палати Верховного Суду відсутні процесуальні можливості формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики.

Отже колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду здійснюючи перегляд у касаційному порядку судових рішень у даній справі дійшла висновку, що оскільки дана справа містить виключну правову проблему і з огляду на неоднакове правове застосування положень статті 1212 ЦК України Верховним Судом України, то дана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того відповідно до приписів пункту 7 Перехідних положень статті 1212 ЦК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Зважаючи на викладені вище обставини, керуючись підпункту 7 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" та статтями 234, 235, 294, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

Справу № 910/9072/17 разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст