Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.01.2020 року у справі №826/18073/16

УХВАЛА

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 826/18073/16

адміністративне провадження № К/9901/21161/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №826/18073/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

У листопаді 2016 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях, в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та незаконними дії конкурсної комісії регіонального сервісного центру МВС в місті Києві щодо складання списку №2 до протоколу №9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в регіональному сервісному центрі МВС в місті Києві;

- визнати протиправною бездіяльність регіонального сервісного центру МВС в місті Києві в частині неповідомлення ОСОБА_1 про результати конкурсу протягом п'яти календарних днів з дня їх оприлюднення, розгляду його звернення та ненаправлення витягу з протоколу Конкурсної комісії за його заявою;

- визнати протиправною та незаконною бездіяльність керівництва регіонального сервісного центру МВС в місті Києві в частині непризначення на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру №8046 переможця конкурсу ОСОБА_1;

- зобов'язати регіональний сервісний центр МВС в місті Києві призначити на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 або на рівнозначну посаду, переможця конкурсу ОСОБА_1 з 10 серпня 2016 року;

- зобов'язати регіональний сервісний центр МВС в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- визнати протиправною бездіяльність Головного сервісного центру МВС України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві щодо призначення його на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046, як переможця конкурсу, та ненадання вичерпної відповіді на його звернення;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині неповідомлення ОСОБА_1 про пересилання його скарги за належністю до Головного сервісного центру МВС України;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 9700 грн, як компенсацію витрат на правову допомогу;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 15 000 грн, в якості відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії конкурсної комісії регіонального сервісного центру МВС в місті Києві щодо складання списку №2 до протоколу №9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в регіональному сервісному центрі МВС в місті Києві;

- визнано протиправною бездіяльність регіонального сервісного центру МВС в місті Києві в частині неповідомлення ОСОБА_1 про результати конкурсу протягом п'яти календарних днів з дня їх оприлюднення, розгляду його звернення та ненаправлення витягу з протоколу Конкурсної комісії за його заявою;

- визнано протиправною бездіяльність керівництва регіонального сервісного центру МВС в місті Києві в частині непризначення на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру №8046 переможця конкурсу - ОСОБА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №826/18073/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що позивач, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, однак не наводить жодної постанови Верховного Суду, прийняту у подібних правовідносинах (правовідносини, які виникли у справах № 818/2993/14,821/3743/15-а, 826/26753/15,750/6330/17,751/3840/15-ц, 922/445/19,814/698/16,826/7806/17,826/2689/15,823/2638/18,813/2993/14, №813/1761/16,813/4351/16,210/5258/16-ц, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у цій справі).

Водночас, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Аналогічні правові висновки було зроблено Верховним Судом у цій справі в ухвалі від 17 травня 2021 року ( №К/9901/16595/21).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №826/18073/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич