Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.11.2019 року у справі №813/3541/16

УХВАЛА

28 листопада 2019 року

Київ

справа №813/3541/16

адміністративне провадження №К/9901/32679/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом Миньо Миколою Миколайовичем на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 2019 року у справі №813/3541/16 за позовом ОСОБА_1 до Мостицького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними накази, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Мостиського 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 5 вересня 2016 року №158-ос "По особовому складу в частині звільнення з військової служби ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора прикордонної служби І категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Боберка" ІІІ категорії на підставі пункту "і" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту); визнати протиправним та скасувати відповідача від 5 жовтня 2016 року №179-ос "По особовому складу в частині виключення з списків особового складу загону ОСОБА_1"; поновити позивача з 5 вересня 2016 року на посаді дільничного інспектора прикордонної служби І категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Боберка" ІІІ категорії 93 прикордонного загону; зобов'язати Мостиський 93 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач протягом останніх 12 місяців проходження військової служби за контрактом притягувався до дисциплінарної відповідальності на підставі письмових наказів, що відповідно до пункту "і" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 284 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України 29 грудня 2009 року № 1115/2009 є підставою для припинення (розірвання) контракту та звільнення позивача з військової служби.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Однак, пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, ОСОБА_1 працював на посаді дільничного інспектора прикордонної служби І категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Боберка" ІІІ категорії.

Отже, позивач не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні ~law16~, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Посилання Верховного Суду на застосування критеріїв незначної складності, як зазначив ЄСПЛ у рішенні "Азюковська проти України", не є порушенням права особи на доступ до суду в контексті вимог статті 6 (1) Конвенції, оскільки умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства, можуть бути суворіші ніж для звичайної заяви.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану його адвокатом Миньо Миколою Миколайовичем на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 2019 року у справі №813/3541/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду