Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.03.2021 року у справі №440/2681/20

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

Київ

справа №440/2681/20

адміністративне провадження №К/9901/13187/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року

у справі №440/2681/20 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, у якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації позивачем;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Полтавської області № 293к від 29 квітня 2020 року про звільнення позивача з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури;

- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області або на рівнозначній посаді, зарахувавши час вимушеного прогулу до загального строку служби в органах прокуратури України;

-стягнути з прокуратури Полтавської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 квітня 2020 року по дату винесення судового рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення другої кадрової комісії № 313 від 09 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки" заступником начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області ОСОБА_1.

Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 в органах Полтавської обласної прокуратури (до зміни назви - Прокуратура Полтавської області) на рівнозначній (рівноцінній) посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області з 01 травня 2020 року.

Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 року по 30 вересня 2020 року в розмірі 130 034 (сто тридцять тисяч тридцять чотири) гривні 32 (тридцять дві) копійки з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Полтавській обласній прокуратурі на рівнозначній (рівноцінній) посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області з 01 травня 2020 року та в частині стягнення з Полтавської обласної прокуратури середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 25631 (двадцять п'ять тисяч шістсот тридцять одна) гривня 77 (сімдесят сім) копійок.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року у справі № 440/2681/20 змінено, викладено абзаци 4,7 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Поновити ОСОБА_1 в Прокуратурі Полтавської області на посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами з 01 травня 2020 року."

"Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 01 травня 2020 року та в частині стягнення з Полтавської обласної прокуратури середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25631
(двадцять п'ять тисяч шістсот тридцять одна) гривня 77 (сімдесят сім) копійок".

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від
30.09.2020 року по справі № 440/2681/20 залишено без змін.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу.

Проте ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику.

12 квітня 2021 року Офісу Генерального прокурора повторно подала касаційну скаргу.

Разом із касаційною скаргою, скаржником подано заяву про поновлення процесуального строку, яка мотивована тим, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції від 02 лютого 2021 року виготовлено 09 лютого 2021 року.

На адресу Офісу Генерального прокурора вказана постанова не надходила, а тому, на думку скаржника, первісну касаційну скаргу ним подано 11 березня 2021 року з дотриманням строку.

Однак ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку. 12 квітня 2021 року скаржником здано на пошту повторну касаційну скаргу для направлення до Верховного Суду, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому вказана касаційна скарга надійшла до суду.

Відповідно до частини 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених КАС України (ч. 3 ст. 329 КАС України).

З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подана касаційна скарга після повернення Верховним Судом, без зволікань та перевищення строків касаційного оскарження, що свідчить про цілеспрямованість дій відповідача щодо касаційного оскарження.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора посилається як на підстави касаційного оскарження на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обгрунтування зазначає, що при винесені рішення судом першої та апеляційної інстанції не врахований відповідний висновок постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ~law11~ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

Неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні п. п. 9,10,13,19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України.

Водночас скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ~law14~

щодо визначеного ~law15~ імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування ~law16~, як визначеної ~law17~ підстави для звільнення прокурорів.

Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Проте, як убачається з вимог статті 340 КАС України, питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, вирішується суддею-доповідачем у порядку підготовки справи до касаційного розгляду, а не на стадії відкриття касаційного провадження.

З огляду на заявлення такого клопотання, суд вважає за необхідне встановити для учасників справи строк для подання своїх міркувань та заперечень щодо заявленого клопотання.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Поновити Офісу Генерального прокурора строк на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі №440/2681/20.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Встановити учасникам справи десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання своїх міркувань та заперечень щодо клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко