Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.10.2019 року у справі №420/5470/18

УХВАЛА

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №420/5470/18

адміністративне провадження №К/9901/28885/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Гімона М. М., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Куліндровський індустріальний концерн" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Куліндоровський індустріальний концерн" звернулось з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22 березня 2018 року №615420/41501853 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15 грудня 2017 року №41; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати днем фактичного надходження податкову накладну від 15 грудня 2017 року №41.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2019 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року повернуто скаржнику.

6 серпня 2019 року Державна фіскальна служба України повторно подала апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання обґрунтованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, або зазначити дійсно поважні обставини такого пропуску та надати докази сплати судового збору.

До закінчення встановленого судом строку відповідачем не подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені скаржником підстави пропуску процесуального строку не є поважними, оскільки згідно з наявним у матеріалах справи штемпелем на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали від 13 серпня 2019 року скаржником отримано 19 серпня 2019 року, однак в назначений судом строк ним не усунуто недоліки апеляційної скарги.

21 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що податковим органом вчинялись дії щодо розшуку та залучення бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги (яку отримано 19 серпня 2019 року) не усунуто та не надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем жодним чином в касаційній скарзі не спростовано обставин щодо неподання у встановлені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху часові межі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, подана Державною фіскальною службою України касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Куліндровський індустріальний концерн" доГоловного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко