Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2021 року у справі №810/3382/18

УХВАЛА

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 810/3382/18

адміністративне провадження № К/9901/10893/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в справі №810/3382/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії МВС України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії МВС України, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії МВС України щодо ненарахування і невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного повного розрахунку та видачі трудової книжки;

- визнати недійсним у встановленому порядку раніше зроблений запис у трудовій книжці під номером "02" про звільнення 06 липня 2011 року з органів внутрішніх справ на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ №871 о/с від 06 липня 2011 року;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ в особі Ліквідаційної комісії МВС України видати новий наказ, у якому зазначити нову дату звільнення: дату фактичного повного розрахунку та видачі трудової книжки, а також унести зміни до трудової книжки із зазначенням нової дати звільнення: дати фактичного повного розрахунку та видачі трудової книжки;

- зобов'язати нарахувати і стягнути з Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного повного розрахунку та видачі трудової книжки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

22 березня 2021 року до Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в справі №810/3382/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2021 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2021 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року задоволено заяви суддів:

Желєзного І. В., Берназюка Я. О., Чиркіна С. М. про самовідвід; відведено суддів: Желєзного І. В., Берназюка Я. О., Чиркіна С. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №810/3382/18; передано справу №810/3382/18 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2021 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Радишевської О. Р., суддів: Кашпур О. В., Данилевич Н. А.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною 1 статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням засадничих, раніше ґрунтовно недосліджуваних питань права, відповідь суду касаційної інстанції на які мала б надати уніфікованого тлумачення та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб'єктів правовідносин.

Твердження скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.

Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Оскільки скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не обґрунтував випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в справі №810/3382/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: Н. А. Данилевич

О. В. Кашпур