Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.09.2018 року у справі №9901/785/18

УХВАЛА

25 вересня 2018 року

Київ

справа №9901/785/18

адміністративне провадження №П/9901/785/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю., перевіривши позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобовязання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

20 вересня 2018 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2018 року № 2359/2дп/15-18 та ухвалу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач) від 07 вересня 2018 року № 9260/0/18-18 та зобов'язати Вищу раду правосуддя провести повторний розгляд дисциплінарної справи.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2018 року № 1246/2дн/15-18 відкрито дисциплінарне провадження за скаргами ФОП ОСОБА_1 відносно суддів Апеляційного суду Київської області ОСОБА_5, ОСОБА_4 та судді ВССУ ОСОБА_2 За наслідками розгляду дисциплінарної справи, Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя прийняла рішення від 23.07.2018 № 2359/2дп/15-18 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Апеляційного суду Київської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ВССУ ОСОБА_3 Позивач звернувся зі скаргою на рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, однак, ухвалою відповідача від 07 вересня 18 року № 9260/0/18-18 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з відсутністю дозволу на таке оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справа № 9901/785/18 розподілена судді Бучик А.Ю. Номер провадження - П/9901/785/18.

Перевіряючи позовну заяву ФОП ОСОБА_1 в частині вимог про скасування рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2018 року № 2359/2дп/15-18, суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховною Радою України прийнято Закон "Про Вищу раду правосуддя" № 1798-VIII, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов'язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції". У рамках скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", п. 123).

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (п. 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

Дисциплінарний орган ВРП не є судом держави, однак має характеристики "суду" з точки зору автономного трактування ст. 6 Конвенції, та під час здійснення своїх функцій може розглядатися як "суд" у змістовному значенні цього терміна.

Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (ч. 10 ст. 131).

Так держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.

Згідно із ~law13~ для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП, які в свою чергу здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів (~law14~).

За приписами ~law15~ за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено ~law16~, відповідно до ч. 3 якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи державної влади (..) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України (у редакції ~law17~) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

При цьому, за приписами ~law18~ оскаржити таке рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржник може лише до Вищої ради правосуддя.

Як вбачається із заяви позивача, однією з його вимог є скасування рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2018 року, яке у відповідності до ~law19~ може бути оскаржене лише до Вищої ради правосуддя.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від
17.05.2018 у справі №800/593/17 та від 07.06.2018 у справі №800/594/17.

Що стосується вимоги позивача про скасування ухвали Вищої ради правосуддя від 07 вересня 2018 року № 9260/0/18-18, якою скаргу позивача на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2018 року № 2359/2дп/15-18 залишено без розгляду та повернуто скаржнику, суд виходить з наступного.

Відповідно до ~law20~ рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя визначені ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно ч. 7 ст. 266 КАС України визначено, що на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленого ч. 7 ст. 266 КАС України.

Таким чином, КАС України не передбачено розгляду в порядку позовного провадження вимоги про скасування рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати. На такі рішення може бути подана скарга до Великої Палати Верховного суду, яка розглядається за правилами касаційного провадження згідно положень КАС України.

Слід наголосити, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства", слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому неможливо зазначити суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.03.2018 у справі №9901/374/18 (П/9901/374/18), провадження №11-93заі18.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного та враховуючи приписи пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, слід відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2018 року № 2359/2дп/15-18 та ухвали Вищої ради правосуддя від 07 вересня 2018 року № 9260/0/18-18 та зобов'язання Вищої ради правосуддя провести повторний розгляд дисциплінарної справи.

Керуючись статтями 12, 19, 22, 170, 241, 266 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобовязання вчинити дії.

Ухвала Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу Верховного Суду, якщо її не скасовано, вона набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення..............

А.Ю. Бучик,

Суддя Верховного Суду