Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.05.2019 року у справі №0640/3896/18

УХВАЛА

23 травня 2019 року

Київ

справа №0640/3896/18

адміністративне провадження №К/9901/12506/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л. І. (суддя-доповідач), Хохуляка В. В., Шипуліної Т. М., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 0640/3896/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 24.10.2018, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.07.2018 №0017021305, №0017061305, №0017011305 №0017071305; визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу №Ф-0017041305 від 19.07.2018; визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.07.2018 №0017031305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не зарахованого єдиного внеску.

Головне управління ДФС у Житомирській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом позову у справі № 0640/3896/18 є вимоги про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: - №0017021305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 2437,58
грн; - №0017061305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2708 грн; №0017011305, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору на суму 203,13 грн; №0017071305, яким збільшено грошове зобов'язання з зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму - 55468,05 грн; визнання протиправною і скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0017041305 від 19.07.2018 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 14660,05 грн і рішення №0017031305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2018 на суму 1466,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що надані позивачем на підтвердження реальності операції з компенсації ремонту асфальтного покриття та норм податкового законодавства, що дозволяють суб'єкту господарювання включати вказані витрати до статті витрат, а тому податкові повідомлення-рішення №0017021305 та №0017011305 є протиправними. Позивачем надано належним чином оформлені та зареєстровані податкові накладні, складені постачальником ТОВ "Монофіламент": №31 від 15.09.17, сума ПДВ 1833,40 грн та №59 від 13.10.2017, сума ПДВ 333,33 грн. Вказані податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, тому податкове рішення №0017061305 є протиправним. Також відповідачем не доведено порушення строку сплати авансових платежів по ПДФО за перший і другий квартал 2017 року, а тому податкове повідомлення-рішення №0017071305, яким збільшено грошове зобов'язання з зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним. Окрім того, позивачем було належним чином визначено суму чистого оподатковуваного доходу за кожен місяць 2017 року та нараховано суму єдиного внеску, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій до позивача є необґрунтованими.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.201, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2018, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк

Т. М. Шипуліна