УХВАЛА

26 лютого 2019 року

Київ

справа № 807/555/18

провадження № К/9901/4646/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2018 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (надалі - Міжгірський РС), Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (надалі - ГУ ДМС в Закарпатській області) про:

визнання протиправною бездіяльності Міжгірського РС та ГУ ДМС у Закарпатській області щодо не оформлення ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (надалі - Положення № 2503-ХІІ);

зобов'язання Міжгірського РС та ГУ ДМС у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, без унесення будь-яких даних про неї та її батьків до ЄДДР, у т. ч. без отримання цифрованих підпису особи, образу обличчя особи, відбитків пальців рук, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) та без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Положення № 2503-ХІІ передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка. Позивач вважає, що відмова відповідача оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки порушує права та інтереси неповнолітньої, оскільки порушує її право на свободу світогляду і віросповідання, закріплені статтею 35 Конституції України.

Суди встановили та не заперечується у касаційній скарзі, що 7 лютого 2018 року ОСОБА_3 разом із законними представниками (батьками) - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулися до Міжгірського РС та до ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР).

При цьому автори просили надіслати письмову відповідь на вказану заяву відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР). Також зазначили, що копію свідоцтва про народження і дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки буде подано у разі позитивної відповіді на заяву.

ГУ ДМС у Закарпатській області листом надало відповідь ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зазначивши, що паспортизація громадян України здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі-Закон № 5492-VI). Зразок і технічний опис бланка паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302), відповідно до якої з 1 листопада 2016 року паспорт громадянина України виготовляється лише у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. Крім цього зазначено, що станом на день звернення позивача всі підрозділи ГУ ДМС у Закарпатській області, у т. ч. і Міжгірський РС, забезпечені матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки, а тому оформлення паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки в області припинено.

Відповідачем зазначив, що заявники зобов'язані отримати паспорт громадянина України, зразок якого затверджений чинним на день звернення законодавством та не можна відмовитись від виконання обов'язку отримання паспорту посилаючись на релігійні переконання, оскільки жодних виключень з цього обов'язку ні Конституція України ні законодавство - не містять. Водночас роз'яснено про можливість відмовитися від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України.

Повідомлено, що для оформлення паспорта громадянина України заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу міграційної служби за місцем проживання.

Аналогічні за змістом роз'яснення надані Міжгірським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в листі від 1 червня 2018 року № 106. Також зазначено, що для оформлення паспорта громадянина України заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу міграційної служби за місцем проживання.

Позивач вважає надане роз'яснення відмовою в наданні дитині паспорта громадянина України, затвердженого Положенням № 2503-ХІІ, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 25 жовтня 2018 року, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задовольнив частково:

визнав протиправною відмову ГУ ДМС у Закарпатській області щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки з підстав викладених у відповіді від 1 березня 2018 року № Р-13/6/2101-18/2101.3.1/1995-18 на заяву ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 7 лютого 2018 року;

у задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача, посилаючись при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2019 року скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність заявлених позивачем вимог, адже право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачами на даний час не порушене.

Також апеляційний суд правильно зазначив, що ця справа не відповідає ознакам типової справи, визначених у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду Верховним Судом зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), оскільки обов'язковими ознаками даної справи, задля застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у вказаній постанові від 19 вересня 2018 року, повинні бути такі:

1) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;

2) відповідач - територіальні органи ДМС України;

3) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

За висновком апеляційного суду, розглядувана справа не відповідає вказаним ознакам, оскільки у даних правовідносинах відсутня відмова відповідача про видачу паспорта у формі книжечки.

Натомість, як констатував апеляційний суд, до суду не надано доказів того, що позивач зверталась до відповідного територіального органу ДМС України із заявою та необхідним переліком документів, та їй відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки. Листи відповідача таких посилань не містить, до заяви позивача та її дочки не додано документів, необхідних для оформлення паспорта вперше, в порядку, передбаченому Положенням № 2503-XII.

За висновком апеляційного суду, застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у згаданій вище постанові, у справі № 806/3265/17 та, як наслідок, задоволення позову, було б можливо у тому разі, коли би ОСОБА_3 звернувся до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України із проханням надання їй паспорт у формі книжечки у зв'язку з відмовою в обробці персональних даних та надав документи, передбачені пунктом 13 Положення № 2503-XII, а саме: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України; та, своєю чергою, за наслідками вирішення саме такої заяви, поданої саме в зазначеному порядку, а не на підставі Закону № 393/96-ВР, їй би було відмовлено у вказаному.

Вважаючи такі рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

За змістом абзацу першого пункту 1 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 13 Положення № 2503-XII для одержання паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 35х45 мм;

у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Частина 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частин 1 , 2 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Як правильно зазначив апеляційний суд в оскарженому рішенні, відсутність факту відмови відповідачів у оформленні паспорту на підставі відповідної заяви, поданої в порядку Положення № 2503-ХІІ, робить передчасним звернення до суду з позовом про визнання протиправною такої відмови та зобов'язання видати паспорт згідно з нормами вказаного Положення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 807/555/18 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич