Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.10.2019 року у справі №0840/2940/18
Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №0840/2940/18

УХВАЛА

23 грудня 2019 року

Київ

справа №0840/2940/18

адміністративне провадження №К/9901/26954/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Юрченко В. П., Шипуліна Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" звернулось до суду з позовом, в якому позивач, з урахуванням змінених позовних вимог просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування у сумі 28579,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" у строк, передбачений частиною ґ) пункту
200.12 статті 200 ПК України після визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00016408301201; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління ДФС України у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 28579,00 грн. ; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління ДФС України у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" пеню в розмірі 15007,00 грн, нараховану на суму заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період з 17 липня 2016 року по 12 березня 2019 року; стягнути з Головного управління ДФС України у Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" суму судового збору; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення Головним управлінням ДФС України у Запорізькій області та Головним управлінням Державної казначейської служби у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" задоволено частково: визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної Фіскальної Служби у Запорізькій області щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, інформації про узгодженість бюджетного відшкодування у сумі 28579,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД"; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 28579,00 грн. ; Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма пеню в розмірі 14851,99 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період з 27 липня 2016 року по 12 березня 2019 року; в іншій частині позовних вимог відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з такого, що у разі виконання платником податку вимог статті Податкового кодексу України, та підтвердження достовірності нарахованих сум бюджетного відшкодування орган державної податкової служби у п'ятиденний строк зобов'язаний подати органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

19 вересня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року залишено без руху в частині вимог особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.

Скаржнику надано десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання до суду касаційної інстанції копії рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року, з огляду на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній повний текст оскаржуваного рішення, а суд касаційної інстанції при вирішенні питання стосовно допустимості та прийнятності поданої касаційної скарги не має в своєму розпорядженні матеріалів судової справи та перевіряє касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України за матеріалами касаційної скарги.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 28 листопада 2019 рокую, яке повернулось на адресу суду 19 грудня 2019 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року скаржником подано копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року та оригінал платіжного доручення.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено основні засади (принципи) адміністративного судочинства, з-поміж яких забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Велика Палата Європейського суду з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), №40160/12) вказала, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (п. 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (п. 82).

Відповідно до п. 83 вказаного вище рішення застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Крім того, Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення у справі "Добріч проти Сербії", п. 54) (п. 86).

09 жовтня 2018 року Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska
v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (п. 20-22).

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно із пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та застосування законодавства на час спірних правовідносин, а також значення справи для сторін та суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Отже, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 12, 248, частиною 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді В. П. Юрченко

Т. М. Шипуліна