Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2020 року у справі №640/2945/19

УХВАЛА

24 березня 2020 року

Київ

справа №640/2945/19

адміністративне провадження №К/9901/5740/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Саприкіної І. В., Чиркіна С. М.,

розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №640/2945/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просив:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не включення до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 приватним адвокатом з
29.02.1996 по 01.03.1998, та не проведення донарахування його пенсії з
01.08.2018, неправомірними та протиправними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи приватним адвокатом з 29.02.1996 по
01.03.1998;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві збільшити розмір заробітної плати, з якої була нарахована пенсія ОСОБА_1, на 32 522,29
грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
14.02.2020, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не включення до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 приватним адвокатом з 29.02.1996 по
01.03.1998, та не проведення донарахування його пенсії з 01.08.2018; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи приватним адвокатом з 29.02.1996 по 01.03.1998.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 12 КАС України закріплено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Частиною 4 статті 12 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

З оскаржуваних судових рішень вбачається, справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, предметом розгляду цієї справи є дії суб'єкта владних повноважень з приводу зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи, а тому дана справа відноситься до категорії незначної складності.

Фактично касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві збільшити розмір заробітної плати, з якої була нарахована пенсія ОСОБА_1, на 32 522,29 грн., безпідставно віднесли такі дії до дискреційних повноважень.

Висновки рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині меж адміністративного судочинства - дискреційних повноважень, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №2а-2684/11/1111.

Наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Частиною 4 статті 12 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №640/2945/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді І. В. Саприкіна

С. М. Чиркін