ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

22.02.2018 Київ К/9901/20101/18 815/5027/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Смоковича М.І., суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М., під час розгляду справи за заявою Військової частини А2800 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року з підстави, встановленої пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, постановленої у справі за позовом Військової частини А2800 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

встановив:

У серпні 2015 року Військова частина А2800 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків на суму 11182,03 грн.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10 листопада 2015 року позовні вимоги задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року скасував та прийняв нову постанову, якою позов Військової частини А2800 про відшкодування збитків в розмірі 11182,03 грн. залишив без задоволення.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, Військова частина А2800 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2017 року ( №К/800/9511/16) касаційну скаргу Військової частини А2800 задовольнив частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №815/5027/15 - скасував, а провадження у справі №826/546/14 за позовом Військової частини А2800 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - закрив.

У тій же ухвалі касаційний суд роз'яснив позивачеві його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Військова частина А2800 не погодилася з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року і подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) з тих мотивів, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм процесуального права, як-от пунктів 1, 15 частини 1 статті 3, частини 2 статті 4, пункту 2 частини 2 статті 17, статті 157 КАС, що, на думку заявника, підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 8 вересня 2016 та ухвалами цього суду від 19 липня 2012 року, 21 листопада 2014 року, 6 червня 2014 року (справи № К/800/63126/13, К/9991/47807/11, К/9991/23327/12, К/9991/10083/11 відповідно).

У відповідності зі статтями 235, 236, 237, 238, 239, 240 КАС суддя Верховного Суду України Гриців М.І. ухвалою від 29 травня 2017 року відкрив провадження у справі за зазначеним вище позовом для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"; далі - ~law23~) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції ~law24~ заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1,3-6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1,7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції ~law25~ керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав, з-поміж інших, заяву справу за заявою Військової частини А2800 до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Смоковича М.І. суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

З огляду на те, що ухвалу від 12 квітня 2017 року, про перегляд якої Військова частина А2800 подала заяву до Верховного Суду України, постановила колегія суддів Вищого адміністративного суду України, до складу якої входила Стрелець Т.Г. як головуючий у цій справі суддя, ухвалою від 16 лютого 2016 року суд задовольнив заяву судді Стрелець Т.Г. про самовідвід у цій справі.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу, який відбувся 20 лютого 2018 року, для розгляду справи за заявою Військової частини А2800 про перегляд судового рішення касаційного суду, замість судді Стрелець Т.Г. визначено суддю Шарапу В.М.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 237 КАС у редакції до 15 грудня 2017 року однією з підстав перегляду рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України було неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

За частинами 2 , 3 статті 241 КАС у Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої частинами 2 , 3 статті 241 КАС , розглядалася Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України. У разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить, що існує необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), яка розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України.

Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з фактичних обстави та нормативного регулювання спірних відносин. Так, у цій справі було встановлено, що інспектор-ревізор відділу контролю за ресурсним забезпеченням Територіального Південного контрольно-ревізійного управління у період з 1 листопада 2010 року по 26 листопада 2010 року проводив планову документальну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини за номенклатурою речової та продовольчої служби за період з 01 березня 2008 року по 31 жовтня 2010 року.

Під час ревізії фінансово-господарської діяльності здійснено перерахунки за довідками, виданими звільненим у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, у підсумку чого встановлено факти понаднормової виплати (видачі майна в рахунок боргу) на загальну суму 6424,99 грн., а також те, що внаслідок понаднормової видачі речового майна солдатської номенклатури державі завдано збитків на 4422 грн., внаслідок понаднормової видачі спортивного майна державі завдано збитків на 335,04 грн.

У зв'язку з виявленою нестачею проводились службові розслідування, під час яких з'ясувалось, що ОСОБА_2, будучи військовою посадовою особою - начальником речової служби Військової частини А2800, в порушення вимог ст. ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. п.3.2.40-3.2.42 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 300 від 16 липня 1997 року, ст. ст. 105-110 Керівництва з обліку озброєння, техніки майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах, (частина 2) введеного в дію наказом Міністра оборони № 260 від 1979 року, ст. 164 Положення про арсенали, бази та склади авіації Збройних Сил, введеного в дію наказом Головнокомандувача ВПС від 29 жовтня 1984 року № 232, в період з червня 2001 року по листопад 2010 року недбало ставився до виконання своїх службових обов'язків, облік наявності матеріальних засобів, які закріплені за речовою службою, належним чином не вів, не дотримувався правил приймання, зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, допускав випадки псування військового майна, приймаючи та видаючи матеріальні засоби не оформлював цих дій у встановленому порядку, в результаті чого протягом зазначеного вище проміжку часу у Військовій частині А2800 виникла нестача військового майна на загальну суму 11182,03 грн., чим державі заподіяно шкоди.

За результатами службових розслідувань командир Військової частини А2800 видав наказ №716 від 29 грудня 2010 року щодо відшкодування заподіяної державні шкоди матеріально відповідальною особою, запропонувавши останньому в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду шляхом внесенням суми нестачі в касу Військової частини. З огляду на те, що ОСОБА_2 станом на серпень 2015 року не відшкодував заподіяних збитків, Військова частина А2800 звернулася до суду.

Спершу Військова частина А2800 звернулася до Біляївського районного суду Одеської області у порядку цивільного судочинства. За наслідками розгляду позову цей суд постановив заочне рішення, яким задовольнив позовні вимоги Військової частини А2800. натомість апеляційний суд Одеської області рішенням від 25 листопада 2014 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Зазначене рішення апеляційного суду Військова частина А2800 оскаржила в касаційному порядку. У підсумку Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу від 3 червня 2015 року, якою скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі цей касаційний суд виходив з того, що спір між сторонами виник з приводу проходження ОСОБА_2 публічної служби - військової служби, відтак за правилами пункту 2 частини 1 статті 17 КАС на такий спір поширюється компетенція адміністративних судів.

З огляду на таке рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Військова частина А2800 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, розгляд якого, у підсумку касаційного перегляду прийнятих у цій справі судових рішень, завершився постановленням згаданої вище ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС (у попередній редакції).

Постановляючи таку ухвалу цей касаційний суд, проаналізувавши положення частини 4 статті 50 КАС, виходив з того, що суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом, зокрема, до громадян України для превентивного судового контролю своєї ж діяльності та у випадках, визначених законом. На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки Військова частини А2800 заявила позов про стягнення з військовослужбовця суми шкоди у вигляді грошових коштів, такий позов не підпадає під дію пункту 5 частини 4 статті 50 КАС.

Відтак заявник опинився у ситуації, коли касаційні суди цивільної та адміністративної юрисдикцій за однакових обставин справи по-різному застосували положення процесуального закону, дійшовши, як наслідок, протилежних за змістом висновків щодо порядку судочинства (цивільного чи адміністративного), за правилами якого має розглядатися справа за згаданим вище позовом Військової частини А2800.

Прикладом правильного віднесення спірних правовідносин до тих, на які поширюється адміністративна юрисдикція, заявник називає рішення суду касаційної інстанції, наданих для порівняння, в яких цей суд спір за подібних правовідносин розглядав за правилами адміністративного судочинства.

Втім заявлений предмет перегляду, попри формальну підставу для розгляду справи однією судовою палатою, дозволяє припустити, що розв'язання порушеного у заяві питання, з огляду на передумови звернення з цим позовом до адміністративного суду, вимагатиме обговорення питання предметної юрисдикції цього спору.

За пунктом 2 частини першої розділу VII Перехідних положень ~law26~ у разі, коли адміністративна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядати на спільному засідання відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним адміністративним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Отож, правовий висновок оскарженого рішення про непідвідомчість спору щодо стягнення збитків суду адміністративної юрисдикції, вимоги заяви, її аргументи та додані до неї судові рішення на підтвердження неоднаковості в правозастосуванні дають підстави прийняти рішення про направлення адміністративної справи за заявою Військової частини А2800 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окрім наведених вище мотивів, на прийняття такого рішення орієнтують також і положення частини 6 статті 346 КАС в редакції ~law27~, за якими справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, у поєднанні із правилами частини 6 статті 346 КАС у попередній його редакції про розгляд справ Верховним Судом України за правилами касаційного провадження.

Керуючись пунктами 1,2,7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law28~, Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15 грудня 2017 року, суд

ухвалив:

Заяву Військової частини А2800 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року, постановленої у справі за позовом Військової частини А2800 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя-доповідач М.І. Смокович

Судді О.В.Білоус

В.М. Шарапа