УХВАЛА

22 травня 2018 року

Київ

справа №500/1419/17

адміністративне провадження №К/9901/47063/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського міського голови, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області за участю третіх осіб: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ассоль-А", Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кравця О.О., Потапчука В.О., Семенюка Г.В. від 27 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ізмаїльського міського голови, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ассоль-А", Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання дій неправомірними, в якому просила визнати неправомірними дії відповідачів, виражені в тому, що вони в порушення вимог статей 116, 127, 134, 135, 136, 137 Земельного кодексу України без проведення аукціону своїм рішенням земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка була запроектована під дитячий садочок, передали за договором суперфіцію у фактичне користування Житлово-будівельному кооперативу "Ассоль-А".

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року провадження у справі закрито.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивачу роз'яснено право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

На постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, порушує питання про його скасування та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського міського голови, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області за участю третіх осіб: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Ассоль-А", Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання дій неправомірними передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко