Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2020 року у справі №640/20965/19

УХВАЛА

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/20965/19

адміністративне провадження № К/9901/30989/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М. В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року у справі №640/20965/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 30 вересня 2019 року №505 о/с про звільнення відповідно до пункту 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23 вересня 2019 року №2078 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 16 вересня 2019 року №2011 про призначення службового розслідування за фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсторонення його від виконання службових обов'язків (посади);

зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції в Київській області поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Миротворець" Головного управління Національної поліції в Київській області;

зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції в Київській області виплатити позивачу грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Національної поліції в Київській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" від 23 вересня 2019 року № 2078 та "По особовому складу" від 30 вересня 2019 року №505 о/с. Поновлено позивача на посаді Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Миротворець" Головного управління Національної поліції в Київській області з 30 вересня 2019 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 87635,68
грн. В іншій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Так, відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Дослідивши подану касаційну скаргу на предмет відповідності наведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, ряд нормативно правових актів, і загальне посилання на практику Верховного Суду, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Як вбачається з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року, справу №640/20965/19 розглянуто за правилами спрощеного провадження, однак заявник касаційної скарги не наводить обґрунтованих підстав можливості перегляду у касаційному порядку судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Київській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року.

Керуючись ст.ст. 169, 328, 330, 332 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року у справі №640/20965/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяМ. В. Білак