Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.02.2019 року у справі №420/193/19

УХВАЛА

19 вересня 2019 року

Київ

справа №420/193/19

адміністративне провадження №К/9901/26200/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №420/193/19 за позовом ОСОБА_1 до голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія Олександра Валентиновича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати належну відповідь

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О. В. щодо ненадання відповіді та зобов'язання надати належну відповідь.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року розгляд зазначеної справи призначено на 4 липня 2019 року на 11 год 45 хв. У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року зазначену справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, визначено в частині 2 статті 328 КАС України, до якого, з урахуванням положень частині 2 статті 328 КАС України, віднесено ухвали про забезпечення позову, про заміну заходу забезпечення позову, а також ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

До зазначеного переліку оскаржувана ухвала про призначення розгляду справи у порядку письмового провадження не віднесена.

Таким чином, у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження слід відмовити.

Щодо оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року Верховний Суд зазначає наступне.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто у зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки зазначені в ухвалі суду від 18 січня 2019 року, а саме не сплатила судовий збір.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви без змін.

У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до суду з позовом, однак не сплатила судовий збір за подання позовної заяви.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями частин 1 , 2 статті 169 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, який не може перевищувати 10 днів.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Судом апеляційної інстанції досліджено заяву ОСОБА_1, подану на виконання ухвали суду від 18 січня 2019 року та встановлено, що наведені у ній підстави про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими і підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

Положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено право суду з огляду на майновий стан сторони своєю ухвалою зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав, зазначених у частині першій цієї статті.

Вказана норма кореспондується з нормою частини 1 статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Особа, яка подає клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи та в підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про усунення недоліків, зокрема мотивована тим, що позивач не має можливості самостійно подати докази складного матеріального становища, тому просить суд витребувати такі докази від роботодавця. В той же час, скаржником не надано жодного доказу, що останньою вживались будь-які заходи на отримання таких відомостей, а їй було відмовлено в їх наданні.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що викладені у заяві про усунення недоліків підстави є необґрунтованими. Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №420/193/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду