УХВАЛА

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.004470

адміністративне провадження № К/9901/25444/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С. С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №1.380.2019.004470 за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління "Західвуглепостач"" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

12.07.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій відповідач, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України й на те, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано підпункт 126.1 статті 126, підпункт 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, а також не ураховано висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №820/1824/17, від 13.02.2018 у справі №808/2290/17, від 12.09.2019 у справі №813/4204/15, а також постановах Верховного Суду України.

Одночасно як на підставу касаційного оскарження податковий орган посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 статті 58, пункту 1 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 5 Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами від
20.08.2015 № 727, пункту 9 Розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків від 28.12.2015 №1204.

Ще однією підставою для оскарження судових рішень відповідач визначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та посилається на неправильне застосування норм процесуального права.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття ж 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення

Водночас й частина 3 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. Скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга.

Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При цьому при визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Отже під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Крім того касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права, стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах з одночасним обґрунтування своєї позиції.

Вказівка ж на недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і умова для скасування судових рішень, може бути визнана прийнятною при касаційному оскарженні судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України) у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не обґрунтовує, в чому полягає неправильне застосування судами норм права, а також не доводить подібності правовідносин, натомість лише цитує норми права, які, на думку податкового органу застосовані неправильно й наводить окремі витяги з постанови Верховного Суду без взаємозв'язку із обставинами, які установлені судами у цій справі, тоді як згідно вимог норми пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України невідповідність правозастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження у разі, якщо цей висновок зроблений у подібних правовідносинах.

Неприйнятним є також посилання скаржника на постанову Верховного Суду України, оскільки згідно пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування норми права без урахування висновку, викладеного саме у постанові Верховного Суду.

Посилаючись же на відсутність висновків Верховного Суду, скаржник не наводить вмотивованих аргументів неправильного застосування судами певної норми права. До того ж з оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги не вбачається, що питання щодо застосування пункту 1 статті 58, пункту 9 Розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків від 28.12.2015 №1204 ставилося перед судами в межах правових підстав позову, але суди таким підставам не надали оцінки у судових рішеннях.

Більшість доводів касаційної скарги пов'язані із порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №1.380.2019.004470 за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління "Західвуглепостач"" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. С. Пасічник