УХВАЛА

19 березня 2020 року

Київ

справа №240/10134/19

адміністративне провадження №К/9901/7142/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини А0409 Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №240/10134/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0409 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними дії військової частини А0409 Міністерства оборони України щодо відмови здійснити перерахунок (донарахування) вихідної допомоги при звільненні згідно з наказом командира військової частини А0409 за №119 від 06 листопада 2017 року, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення (з урахуванням усіх виплат та доплат, які позивач отримала після звільнення за період проходження військової служби до 04.08.2017) за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; зобов'язати відповідача провести перерахунок (донарахування) та виплатити різницю розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі-Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач працювала на посаді радіотелефоніста радіовідділення інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини А0409.

Отже, вона не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні ~law16~, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.

Як вбачається з рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року зазначену справу судом першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини А0409 Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №240/10134/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду