Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 17.12.2020 року у справі №440/3146/20 Ухвала КАС ВП від 17.12.2020 року у справі №440/31...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2020 року у справі №440/3146/20



УХВАЛА

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 440/3146/20

адміністративне провадження № К/9901/34011/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №440/3146/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3059 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини 3059 Національної гвардії України щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення та не проведення остаточного та повного розрахунку при звільненні;

зобов'язати військову частину 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення без зміни для обчислення індексації базового місяця в січні 2016 року за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року, із встановленням для нарахування індексації базового місяця лютий 2013 року;

зобов'язати військову частину 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 1 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації;

зобов'язати військову частину 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати індексації - за період з 7 травня 2018 року по день фактичної виплати індексації шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини 3059 Національної гвардії України, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року, з 1 вересня 2016 року по 30 листопада 2016 року та з 1 січня 2017 року по 1 березня 2018 року.

Зобов'язано військову частину 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року та необхідності зобов'язання військової частини А3059 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 червня 2016 рік, з 1 вересня 2016 року по 30 листопада 2016 рік та з 1 січня 2017 року по 1 березня 2018 рік.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо встановлення для виплати індексації грошового забезпечення базового місяця - січень 2016 року, суди попередніх інстанцій виходили з передчасності цієї вимоги.

Також, відмовляючи у задоволенні вимог позивача про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а також вимог про нарахування та виплату йому середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації, суди зазначили, що ці позовні вимоги є передчасними.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, встановлених законом.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі-Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді заступника командира стрілецького взводу.

Отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні ~law18~, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року справу 440/3146/20 судом віднесено до категорії малозначних та розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду викладені в постановах 21.01.2020 по справі №826/15879/18; від 13.01.2020 по справі №803/203/17, від 22.06.2018 по справі №810/1092/17; від 20.12.2019 по справі №822/1731/16; від 04.04.2019 по справі №822/1110/16, від 11.06.2019 по справі №822/1715/16; від 19.11.2019 по справі №822/1542/16; від 24.04.2019 по справі №607/14495-ц; від 20.09.2018 по справі №810/1549/17; від 17.10.2018 №805/2948/17-а; від 08.11.2018 по справі №821/1333/16; від 18.04.2019 р. по справі №806/889/17; від 31.10.2019 по справі №825/598/17; від 31.03.2020 по справі №808/2122/18; від 04.05.2018 по справі №808/858/16; від 17.07.2019 по справі №823/615/16; від 10.04.2019 по справі №820/1363/17; від 06.03.2018 по справі №804/3722/17; від 06.08.2019 по справі №826/9793/18; від 24.04.2019 по справі №607/14495/16-ц; від 11.07.2017 р. №21-2003а16; від 15.09.2015 по справі №21-1765а15; від 06.11.2013 по справі №21-352а13; від 17.02.2015 по справі №21-8а15; а також на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013; №9-рп/2013; від 07.05.2002 р. №8-рп/2002, не можуть бути застосовані до зазначеної справи, оскільки після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили та його виконанням відповідачем, а саме нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач має право звернутися з окремим позовом до суду щодо виплати йому компенсації втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №440/3146/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська Ж. М. Мельник-Томенко
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати