УХВАЛА

13 вересня 2019 року

Київ

справа №813/203/18

адміністративне провадження №К/9901/752/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - судді Мороз Л. Л.,

суддів: Кравчука В. М., Рибачука А. І.,

розглянувши у касаційній інстанції питання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформаційних систем" до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська обласна рада, про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформаційних систем" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Попка Я. С., суддів: Онишкевича Т. В., Сеника Р. П.,

встановив:

ТОВ "Інститут геоінформаційних систем" звернулось до суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати висновок державної експертизи землевпорядної документації від 13.09.2017 № 1427-17, наданий відповідачем;

- зобов'язати відповідача провести повторну державну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для збереження та використання земель НПП "Північне Поділля" на території Білокамінської, Великовільшаницької, Колтівської, Підлипецької, Руда-Колтівська сільських рад Золочівського району Львівської області, з врахуванням висновків суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 5 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Товариство оскаржило його у касаційному порядку. У касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заявник зазначає, що закриваючи провадження у справі суд дійшов хибного висновку про те, що оспорюваний висновок державної експертизи землевпорядної документації є результатом практичної діяльності фахівців з визначених питань та не є рішенням, актом державного чи іншого органу, у зв'язку з чим даний спір не містить ознак публічно-правового та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, згідно доводів позивача, апеляційним судом не було враховано, що правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначаються Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації", за нормами якого організація та проведення державної експертизи землевпорядної документації та надання відповідного висновку, як результату такої експертизи на законодавчому рівні віднесено до сфери компетенції Держгеокадастру, який є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи. Проведення державної експертизи землевпорядної документації іншими органами чи особами згідно закону не передбачено та не допускається.

У разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної експертизи, у заінтересованих осіб виникає право на звернення до суду з позовом про скасування висновків державної експертизи, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Отже, на думку позивача, спір у цій справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином встановлено, що заявник касаційної скарги, з-поміж іншого, оскаржує судове рішення з мотивів порушення судом правил предметної юрисдикції.

Відповідно до частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частиною 1 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частиною 1 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, беручи до увагу ту обставину, що позивач оскаржує судове рішення також з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 813/203/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ухвалив:

Справу № 813/203/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформаційних систем" до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська обласна рада, про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. Л. Мороз

В. М. Кравчук

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду