Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.03.2020 року у справі №280/4607/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

16 березня 2020 року

м. Київ

справа №280/4607/19

провадження №К/9901/5307/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 280/4607/19 за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурлак", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДФС у Запорізькій області про анулювання дозволу,

установив:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі НКРЗІ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурлак", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДФС у Запорізькій області, в якому просила анулювати Товариству з обмеженою відповідальністю "Бурлак" дозвіл на експлуатацію суднової станції судна внутрішнього плавання (суднової річкової станції) від 29.05.2017 № МС-65-0248931.

На обґрунтування позову покликається на те, що підприємство-відповідач не подало податкову звітність, а також не задекларувало та не сплатило податкові зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за період травень-грудень 2017, січень-грудень 2018 року та з січня 2019 і дотепер, що відповідно до положень частини 3 статті 58 Закону України "Про радіочастотний ресурс України є підставою для анулювання відповідних ліцензій та дозволів на користування радіочастотним ресурсом України" оскільки підприємство не сплачує щомісячного збору протягом 6-ти місяців.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2019 - без змін.

25.02.2020 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації засобами поштового зв'язку надіслала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 280/4607/19.

Дослідивши зміст касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові від
11.12.2018 в справі № 809/340/14 висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 280/4607/19, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до такого висновку.

Водночас скаржник обґрунтовує вимоги своєї касаційної скарги наявністю підстав для відступлення від зазначеного висновку Верховного Суду.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі частини 4 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Заявник мотивує свою касаційну скаргу тим, що, на його думку, анулювання дозволу на експлуатацію суднової станції судна внутрішнього плавання (суднової річкової станції) від 29.05.2017 № МС-65-0248931 через нездійснення рентної плати можливо здійснити тільки у судовому порядку відповідно до вимог частини 3 статті 58 Закону України "Про радіочастотний ресурс України". Як зазначає заявник, згачастини 3 статті 58 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" визначено єдиний можливий спосіб реалізації норм щодо відповідальності за таке правопорушення як несплата рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України.

Водночас скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, взявши до уваги висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 11.12.2018 у справі № 809/340/14, належно не застосували норми статті 58 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", а натомість зробили посилання на частину першу статті 45 цього самого Закону, згідно з якою анулювання дозволу на експлуатацію здійснюється Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" самостійно або за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Заявник також вказує, що Запорізький окружний адміністративний суд та Третій апеляційний адміністративний суд не проаналізували інші норми статті 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", які встановлюють винятковий перелік підстав для ухвалення таких рішень (частина 2 та 3 статті 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України").

Колегія суддів не вбачає підстав для того, щоб не погодитися з висновком, який викладений в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 809/340/14, стосовного того, що синтаксичний аналіз положень частини 3 статті 58 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" вказує на те, що словосполучення "в судовому порядку" стосується тільки способу стягнення суми заборгованості, що в інший спосіб зроблене бути не може, тому саме до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації належить анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу.

Одночасно Верховний Суд зазначає, що положення частини 2 статті 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" встановлюють перелік обставини, з настанням яких Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації ухвалює рішення про анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу. Використовуючи начастини 2 статті 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" повноваження, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації може здійснювати державний нагляд за користуванням радіочастотним ресурсом України, за наслідками якого можуть бути виявлені (встановлені) обставини, визначені частинами 2 статті 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України". Водночас за правилами частинами 2 статті 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" тільки у разі відмови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в погодженні анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення або недотримання місячного строку для прийняття відповідного рішення дозвіл може бути анульований за рішенням суду.

Отже, Верховний Суд не встановив підстав для відступлення від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 809/340/14.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України.

Керуючись положеннями пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України., Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від
11.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від
04.02.2020 у справі № 280/4607/19.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб