Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.06.2021 року у справі №240/17669/20

УХВАЛА

14 червня 2021 року

м. Київ

справа № 240/17669/20

адміністративне провадження № К/9901/19359/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Єресько Л. О., Соколов В. М.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини А3814 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №240/17669/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А3814 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А3814 (далі в/ч А3814), в якому просив:

- визнати протиправним дії в/ч А3814 щодо проведення виплати індексації після дня звільнення;

- зобов'язати в/ч А3814 нарахувати та виплатити середній заробіток за 1059 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 1 листопада 2017 року до 24 вересня 2020 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати індексації.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність в/ч А3814 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 листопада 2017 року до 25 вересня 2020 року (день фактичного розрахунку) включно;

- стягнуто з в/ч А3814 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 листопада 2017 року до 25 вересня 2020 року в сумі: 2848 (дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн 71 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року скасовано в частині стягнення з військової частини А3814 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 листопада 2017 року до 25 вересня 2020 року в сумі: 2848 (дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн 71 коп. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково:

- зобов'язано військову частину А3814 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2017 року до 29 квітня 2020 року.

В решті позовних вимог постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, військова частина А3814 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 18 травня 2021 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №240/17669/20 й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №240/17669/20 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.

За таких обставин, оскільки пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї правової норми, проте відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини А3814 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №240/17669/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А3814 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена..................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

Ж. М. Соколов В. М.,

Судді Верховного Суду