Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.11.2019 року у справі №810/4732/18

УХВАЛА

12 листопада 2019 року

Київ

справа №810/4732/18

адміністративне провадження №К/9901/30834/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Гімона М. М., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17 вересня 2018 року № 0028061414.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2019 року залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору.

23 січня 2018 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги до 1 лютого 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року відмовлено Головному управлінню ДФС у Київській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу, особі яка її подала.

11 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу Головного управлінню ДФС у Київській області залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав для поновлення строку.

В межах встановленого строку скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що в період з 23 січня 2019 року по 07 лютого 2019 до юридичного управління Головного управління ДФС у Київській області платіжне доручення не надходило, у зв'язку з чим, юридичне управління листом від 24 червня 2019 року №4358/10-36-10-03 звернулось до управління фінансування бухгалтерського обліку та звітності з проханням надати дублікат платіжного доручення від 29 січня 2019 року №155 про сплату судового збору по справі №810/4732/18. Управлінням фінансування, бухгалтерського обліку та звітності листом від 10 липня 2019 року №292/10-36-05-01 надано дублікат платіжного доручення від 29 січня 2019 року №155 про сплату судового збору в розмірі 47 804,70 за подачу апеляційної скарги по справі №810/4732/18.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області.

Відмовляючи у відкритті апеляціного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не надано будь-яких прийнятних та переконливих доказів на підтвердження того, що він з поважних причин протягом більш як 5 місяців, з моменту сплати судового збору, не подав апеляційну скаргу.

7 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що суд не надав належної правової оцінки клопотанню Головного управління ДФС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим позбавив можливості на захист порушених права на оскарження рішення до суду вищої інстанції.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 20 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року, однак остання була повернута 8 лютого 2019 року у зв'язку з не сплатою судового збору. Повторно відповідач звернувся з апеляційною скаргою 11 липня 2019 року до скарги додано платіжне доручення про сплату судового збору від 31 січня 2019 року, яке надійшло до юридичного управління 06 лютого 2019 року згідно службової записки №56/10-36-05-01, однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску п'ятимісячного строку з дня сплати судового збору.

Таким чином, подана Головним управлінням ДФС у Київської області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н. Є. Блажівська

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко