УХВАЛА

12 лютого 2020 року

Київ

справа № 320/1844/19

адміністративне провадження № К/9901/1781/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №320/1844/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС).

Одночасно ГУ ДПС було подало заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка вмотивована тим, що вперше касаційна скарга у цій справі подавалася в межах строку встановленого для цього, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору була залишена без руху, а в подальшому ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 повернута. Зазначає, що ним вчинялися дії щодо своєчасної сплати судового збору, проте можливість сплатити судовий збір з'явилася лише у грудні 2019 року та при першій можливості судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі сплачено, про що додається платіжне доручення від 18.12.2019. Отже, відповідачем було вжито всі необхідні заходи щодо своєчасної сплати судового збору за подачу касаційної скарги, проте через обставини, які не залежать від волі відповідача та знаходяться поза межами його контролю (блокування рахунків) судовий збір не був сплачений своєчасно, що свідчить про поважність причин пропуску строку та наявність підстав для його поновлення.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 23.01.2020 визнав їх неповажними та запропоновав скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших (поважних) причин пропуску строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог цієї ухвали, від ГУ ДПС 05.02.2020 надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у цій справі. Заява вмотивована тим, що вперше касаційна скарга у цій справі була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, касаційну скаргу було повернуто. Ці труднощі, на думку скаржника, є об'єктивними та не залежать від волі ГУ ДПС, оскільки обмежене фінансування унеможливило сплату судового збору, що є об'єктивною причиною пропуску строку та дає підстави для його поновлення. Зазначає, що ним вчинялися дії щодо своєчасної сплати судового збору, проте можливість сплатити судовий збір з'явилася лише у грудні 2019 року та при першій можливості судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі сплачено, про що додається платіжне доручення від 18.12.2019. Звертає увагу, що незабезпечення реалізації ГУ ДПС права на касаційне оскарження не тільки ускладнює, а й блокує роботу державного органу щодо захисту інтересів держави, що призводить до ненадходження до бюджету податків та зборів, створює сприятливі умови для недобросовісних платників податків щодо ухилення від оподаткування. Зазначає, що забезпечення касаційного оскарження судових рішень є одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративним справах.

Отже, фактично зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Суд оцінив і визнав неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових труднощів, які склалися в нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у тому числі й щодо сплати судового збору.

Сама собою сплата судового збору суб'єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційне оскарження судового рішення.

Щодо доводів скаржника, що забезпечення касаційного оскарження судових рішень є однією із принципів здійснення правосуддя в адміністративним справах, слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, якщо вона не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law11~), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law12~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law13~.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law14~,частиною 3 статті 3, пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, на рішення Київського окружного адміністративного суду від
19.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
25.09.2019 у справі №320/1844/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду