УХВАЛА

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа №816/408/18

адміністративне провадження №К/9901/24887/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Рибачука А. І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі ліквідаційної комісії (далі - УМВС України в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі -ГУ ПФУ в Полтавській області), у якому просив:

- визнати протиправними дії УМВС України в Полтавській області щодо незазначення в довідці від 15 травня 2017 року № 4/1210 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 повної інформації про всі види грошового зобов'язання;

- зобов'язати відповідача для перерахунку пенсії ОСОБА_1 внести зміни до довідки від 15 травня 2017 року № 4/1210 про розмір грошового забезпечення шляхом виготовлення її за формою, передбаченою Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988, пунктів 3,5,6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988, із зазначенням реальної інформації про основні і додаткові види грошового забезпечення в таких розмірах: посадовий оклад - 2 800,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник міліції - 2 200,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 2 000,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 3 500,00 грн, надбавка за оперативно-розшукову діяльність (50%) - 1 400,00 грн, премія (72,5%) - 8 627,50 грн, всього - 20 527,50 грн, та направити змінену довідку від 15 травня 2017 року № 4/1210 до ГУ ПФУ в Полтавській області із зазначенням причин внесення змін до довідки.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 березня 2018 року зупинив провадження у справі Полтавський окружний адміністративний суд до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 802/2196/17-а.

14 січня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України з огляду на таке.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених ч. 1 ст. 328 КАС України.

Водночас п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених ч. 4 ст. 12 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, оскаржувані судові рішення ухвалені з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а ( № Пз/9901/1/18). Дана справа відповідає ознакам типової, наведеним у вказаному судовому рішенні Верховного Суду, а саме: а) позивач - пенсіонер органів внутрішніх справ; фізична особа, якій призначено пенсію згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; б) відповідач - територіальне управління Ліквідаційної комісії МВС України; в) предмет спору: зобов'язання відповідача виготовити на направити до територіального управління органів Пенсійного фонду України нову довідку про розмір грошового забезпечення.

При цьому, доводи касаційної скарги ОСОБА_1, що вирішення даного спору складає виключну правову проблему та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними, оскільки оскаржувані судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржників якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду.

Цих або інших подібних передумов допуску справи незначної складності до касаційного провадження касаційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підп. "а "- "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Виходячи з того, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 291, 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

А. І. Рибачук