Історія справи

Ухвала ВП ВС від 16.09.2019 року у справі №814/1021/17
Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №814/1021/17

УХВАЛА

08 травня 2020 року

Київ

справа №814/1021/17

адміністративне провадження №К/9901/7921/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Дашутіна І. В., Жука А. В.,

перевіривши касаційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації державної прикордонної служби України, Одеського прикордонного загону - в/ч 2138, Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький, Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення коштів в сумі 22 025 грн 00 коп.,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом Адміністрації державної прикордонної служби України, Одеського прикордонного загону - в/ч 2138, Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький та Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення старшого інспектора Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України Горинцевої Л. Л. про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України через міжнародний аеропорт "Одеса" та стягнення коштів в сумі 22 025 грн 00 коп.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 12 лютого 2018 року визнав протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький, яка полягає в несвоєчасному розгляді листа Головного центру обробки спеціальної інформації від 12 січня 2016 року за вих. №
0.64-197/0/18-16; стягнув з Другого відділу державної виконавчої служби міста кошти у розмірі 22 025 грн 00 коп. на користь ОСОБА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано 10 (десять) днів з моменту отримання указаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду:

- документа про сплату судового збору в розмірі 2560 грн 00 коп. ;

- виправленої касаційної скарги та її копій, відповідно до кількості учасників у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, відповідно до положень частини 4 статті 328 та пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

23 квітня 2020 року до касаційного суду надійшла заява на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07 квітня 2020 року.

Так, недоліки касаційної скарги усунуто в строк, встановлений Судом.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частин 1 , 2 , 4 статті 257 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення старшого інспектора Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України Горинцевої Л. Л. про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України через міжнародний аеропорт "Одеса" та стягнення коштів в сумі 22 025 грн 00 коп.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року вирішено здійснювати розгляд справи №814/1021/17 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року виправлено описку у тексті ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, а саме не змінюючи суті, внесено виправлення у пункт другий резолютивної частини ухвали від 18 грудня 2017 року, та викладено його у наступній редакції: "Справу належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження".

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не вбачається.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 та частини 4 статті 257 КАС України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 КАС України, відсутні.

Щодо посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 та постанову Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №924/1022/17, то Суд звертає увагу заявника, що указані постанови стосуються інших за змістом правовідносин, а тому не можуть братися до уваги у даній справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації державної прикордонної служби України, Одеського прикордонного загону - в/ч 2138, Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький, Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення коштів в сумі 22 025 грн 00 коп.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.........................................

Ж. М. Мельник-Томенко І. В. Дашутін

А. В. Жук

Судді Верховного Суду