УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

10 грудня 2018 року

м. Київ

справа №9901/947/18

адміністративне провадження №П/9901/947/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М., перевірив матеріали позовної заяви Громадської організації "Бюро добрих справ" до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним рішення.

ВСТАНОВИВ:

1.06.12.2018 до Верховного Суду надійшла позовна заява Громадської організації "Бюро добрих справ" до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Верховної Ради України про:

- визнання протиправними дій Верховної Ради України щодо прийняття у першому читанні та за основу проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів" та проекту Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" (реєстраційний № 8487 від 15.06.2018, № 8488 від 15.06.2018);

- визнання незаконними та скасування нормативно-правових актів Верховної Ради України, прийнятих народними депутатами України 08.11.2018, а саме проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів" та проекту Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" (реєстраційний № 8487 від 15.06.2018, № 8488 від 15.06.2018).

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Верховна Рада України ухвалила законопроекти "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів" та "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" (реєстраційний № 8487 від 15.06.2018, № 8488 від 15.06.2018), які є неконституційними. Вважає, що законопроекти ухвалено з порушенням Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України"опроекти. Проте не зробив цього, а навпаки, 23.11.2018 підписав їх, і після офіційного опублікування вони стали чинними.

На думку позивача, законопроекти містять корупційну складову схему щодо розмитнення транспортних засобів. Крім того, зміни, які містяться в цих законах суперечать нормам міжнародного права.

Позивач стверджує про порушення внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України"опроектів своїх конституційних прав, зокрема, статті 33 Конституції України, яка гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З прийняттям відповідних змін до Митного та Податкового кодексів України, позивачі позбавлені права вільно пересуватися на території України, не можуть перетнути кордон, вимушені чекати на кордоні, поки Кабінет Міністрів України розробить порядок, який дозволить вирахувати, яку ж суму необхідно сплатити в якості грошової застави для перетину кордону в режимі транзит. Вважає, що до прийняття відповідних законодавчих змін перетину кордону в режимі транзит, права українців на вільне пересування не порушувались.

3. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано її з дотриманням правил підсудності. Розглянувши позовну заяву і додані до неї документи суд вважає, що у відкритті провадження за цією позовною заявою слід відмовити з огляду на таке.

4. За приписами пунктів 1 та 2 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник в зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

5. Пунктом 1 частини 2 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

6. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, було визначено в статті 19 КАС, за якою такими справами є: ті, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватись в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9,10 частини 1 цієї статті.

7. З наведеного висновується, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

8. Так, згідно з частиною 1 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

9. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII до повноважень Суду належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

10. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що невідповідність Конституції України актів Верховної Ради України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, зокрема у разі порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, що свідчить про неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.

11. Водночас, поряд із загальними правилами провадження в адміністративних справах у суді першої інстанції, КАС України встановлює певні особливості провадження для окремих категорій справ, як-от справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України, Президента України поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України (стаття 266 КАС України).

12. Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

13. Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.

14. Відповідно до Розділу ІV Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 №1861-VI, стадіями законодавчої процедури є: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення.

15. Згідно з статтею 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

16. Пунктами 29, 30 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено повноваження Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України, або здійснювати право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

17. Як убачається з заявлених позовних вимог, позивач оскаржує дії і бездіяльність Верховної Ради України, пов'язану з повноваженнями щодо ухвалення законопроектів та Президента України, пов'язану з підписанням законів в процедурі набрання ними чинності. Проте, проекти Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів" та Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" (реєстраційний № 8487 від 15.06.2018, № 8488 від 15.06.2018), які оскаржує позивач, з 25.11.2018 набули статусу чинних Законів України.

18. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №19-рп/2011від 14 грудня 2011 року відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

19. У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року №7-рп/2002 визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти.

Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини 2 статті 147, частини 1 статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.

20. Аналіз наведеного свідчить про те, що Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів, що включає в себе всі стадії законодавчого процесу (внесення (подання) законопроекту до парламенту; попередній розгляд і обговорення законопроекту у комітетах парламенту; обговорення, прийняття рішень щодо законопроекту на пленарних засіданнях; підписання, офіційне оприлюднення та набрання ним чинності) не виконує владних управлінських функцій, а реалізовує свої повноваження щодо законодавчої діяльності.

21. Аналогічно це стосується і повноважень Президента України щодо підписання законів, прийнятих Верховною Радою України.

22. З огляду на це, Суд дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, до якого звернувся позивач з даним позовом, не поширюється на спори про визнання протиправними дій чи бездіяльності, скасування законопроектів, якщо було порушено встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

23. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Громадської організації "Бюро добрих справ" до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним рішення.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд справи про відповідність Конституції України законів України, якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, а також про вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесено до повноважень Конституційного Суду України.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Кравчук