Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.09.2019 року у справі №826/10078/18

УХВАЛА

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа №826/10078/18

адміністративне провадження №К/9901/23824/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Юрченко В. П., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонокс Груп" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019, визнано протиправними та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкових накладних: від 28.12.2017 №504386/40250946, від 03.01.2018 №530092/40250946, від 03.01.2018 №530093/40250946, від 04.01.2018 №538500/40250946, від 04.01.2018 №538504/40250946, від 05.01.2018 №540672/40250946, від 04.01.2018 №538502/40250946, від 12.06.2018 №782597/40250946; зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 01.11.2017, №2 від 02.11.2017, №5 від 10.11.2017, №17 від 27.11.2017, №18 від 28.11.2017, №19 від 29.11.2017, №20 від 29.11.2017, №22 від 30.11.2017, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "БОНОКС ГРУП".

Державна фіскальна служба України звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019, в якій просить скасувати зазначені судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 04.07.2018 відкрив провадження у цій адміністративній справі та призначив її розгляд у порядку спрощеного провадження.

Задовольняючи позов, суди першої та другої інстанцій виходили із встановлених у справі обставин щодо не відповідності квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних та рішення, правомірності якого стосується спір, вимогам наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (ні в квитанції, а ні в рішенні не вказані конкретні підстави поширення на позивача критеріїв ризикових платників податків, так само, як і конкретний перелік первинних документів, за відсутності яких податкові накладні не можуть бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних). Після зупинення реєстрації податкових накладних позивач надав контролюючому органу первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання, на які виписані податкові накладні, щодо яких зупинена реєстрація, та пояснення щодо його діяльності.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів у справі дійшли висновку про відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних, наданих позивачем для реєстрації, застосували частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшли висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних позивачем рішень.

Правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене є підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

В. П. Юрченко

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду