УХВАЛА

10 вересня 2019 року

Київ

справа №520/8929/18

адміністративне провадження №К/9901/14107/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів Желєзного І. В. та Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 520/8929/18

за касаційною скаргою заступника прокурора області Гончаренко А.

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня2019 року

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

третя особа Приватне підприємство "Дар'я"

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - відповідач, ФДМУ), третя особа - Приватне підприємство "Дар'я" (далі - ПП "Дар'я"), у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 19 червня 2018 року № 1237 "Про зняття з контролю РВ договору купівлі - продажу об'єкта приватизації".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що безпідставні, протиправні та незаконні дії відповідача призвели до винесення оскаржуваного наказу від 19 червня 2018 року № 1237 "Про зняття з контролю РВ договору купівлі - продажу об'єкта приватизації".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня2019 року закрито провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд зазначив, що спірні правовідносини у даному випадку виникли з приводу реалізації повноважень власника щодо відчуження (приватизації) його майна та укладання відповідного договору, та не пов'язані з виконанням суб'єктом владних повноважень його владних управлінських функцій по відношенню інших учасників правовідносин з приватизації майна, з огляду на що публічно - правовий спір у даному випадку відсутній.

Не погоджуючись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Касаційна скарга подана 14 травня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі № 520/8929/18, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема щодо віднесення спору у даній справі до категорії приватноправових. Зазначає, що предмет спору у даній справі стосується виключно владного, управлінського рішення, що виключає віднесення спірних правовідносин до категорії приватноправових.

20 червня 2019 року від регіонального відділення Фонду державного майна України у Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і мають бути залишені без змін.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною.

Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, третя особа Приватне підприємство "Дар'я" про визнання незаконним та скасування наказу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко