Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.09.2019 року у справі №420/5162/19

УХВАЛА

04 березня 2020 року

м. Київ

справа №420/5162/19

адміністративне провадження №К/9901/1790/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В. М.,

суддів: Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі №420/5162/19 за позовом ОСОБА_1 до колегії П'ятого апеляційного адміністративного суду (судді Димерлій О. О., Єщенко О. В., Кравченко О. В. ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

13 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі №420/5162/19.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме - викладення касаційної скарги розбірливим почерком; зазначення у ній реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України; обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на касаційне оскарження; надання документа про сплату судового збору або зазначення підстав звільнення від сплати судового збору, підтвердивши їх належними та допустимими доказами; надання копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи та уточнення вимог касаційної скарги, що стосуються судового рішення першої інстанції.

На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 подано заяву, у якій скаржниця, зокрема, просить звільнити від сплати судового збору за принципом рівності, надати достатній час для усунення недоліків, поновити строк на оскарження.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law14~), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law15~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law16~.

Перевіривши доводи вищевказаної заяви, суд касаційної інстанції виходить з такого.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору є не обов'язком суду, а повноваженням, правом за певних обставин.

При цьому, законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе звільнення від сплати судового збору. Зазначений перелік не містить такої підстави, як звільнення від сплати судового збору за принципом рівності.

Відтак, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за принципом рівності не підлягає задоволенню.

Також, касаційну скаргу було залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та зобов'язано надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням документів, підтверджуючих дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Однак, скаржницею не виконано вказану вимогу ухвали Верховного Суду від 22 січня 2020 року.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі №9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі №9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі №9901/138/19 та від 03 червня 2019 року у справі №640/3940/19.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Враховуючи те, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, а питання про витребування справи суд вирішує за наслідками відкриття касаційного провадження, скаржник повинен надати суду докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення, якщо касаційну скаргу подано поза межами встановленого законом строку на касаційне оскарження.

Всупереч зазначеному, скаржницею не надано доказів отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 КАС України.

Особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пропущений не з вини позивача.

З урахуванням наведеного, зважаючи на пропуск строку на касаційне оскарження та відсутність у суду касаційної інстанції будь-яких доказів, засвідчуючих дату отримання скаржницею копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження.

Щодо клопотання скаржника про надання достатнього часу для усунення недоліків касаційної скарги.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У клопотанні ОСОБА_1 відсутня об'єктивна інформація щодо терміну, протягом якого скаржниця усуватиме недоліки касаційної скарги та у який спосіб. Також, відсутні обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Не виконано скаржницею й інші вимоги ухвали Верховного суду від 22 січня 2020 року, а саме щодо викладення касаційної скарги розбірливим почерком; зазначення у ній реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України; обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; надання копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи та уточнення вимог касаційної скарги, що стосуються судового рішення першої інстанції.

Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржницею не усунуто.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі №420/5162/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі №420/5162/19 за позовом ОСОБА_1 до колегії П'ятого апеляційного адміністративного суду (судді Димерлій О. О., Єщенко О. В., Кравченко О. В. ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

В. М. Соколов

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк,

Судді Верховного Суду