Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.02.2018 року у справі №813/129/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

05.02.2018 Київ К/9901/346/17 813/129/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №813/129/16 (876/9227/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" у січні 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2015 №0000172205/32893148 та №0000182205/32893148.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 04.04.2016 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.01.2017 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 без змін.

Головне управління ДФС у Львівській області 14.12.2017 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017.

Верховний Суд ухвалою від 28.12.2017 зазначену касаційну скаргу залишив без руху на підставі частини 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження судових рішень визнані неповажними, а також у зв'язку з невиконанням вимог частин 4 та 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою), у зв'язку з ненаданням документу, який належним чином підтверджує повноваження представника податкового органу, який підписав касаційну скаргу, а також документ про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

Вказана ухвала Верховного Суду від 28.12.2017 була отримана відповідачем
15.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102922210389.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28.12.2017 скаржником на адресу суду касаційної інстанції надіслано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого долучено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, клопотання про продовження/відстрочення сплати судового збору, а також копію довіреності на представника податкового органу, який підписав касаційну скаргу, засвідчену начальником відділу.

В обґрунтування підстав для поновлення строку касаційного оскарження податковий орган посилається на такі обставини.

Головним управлінням ДФС у Львівській області вперше подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у справі №813/129/16 в межах встановленого частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку (К/800/4874/17).

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Бухтіярової І.О. від
21.02.2017 вказану касаційну скаргу було залишено без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків до 21.03.2017.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Бухтіярової І.О. від
27.03.2017 Головному управлінню ДФС у Львівській області повернуто касаційну скаргу з підстав, визначених пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України - відповідач не усунув недоліки касаційної скарги.

Головне управління ДФС у Львівській області вдруге 14.12.2017, тобто після значного спливу часу з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги, подала касаційну скаргу у справі №813/129/16 з пропуском встановленого частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

В обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження податковий орган посилається на обмежене фінансування з державного бюджету для сплати судового збору.

Наведені скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від
03.10.2017, чинній на дату вчинення судом процесуальної дії) кореспондують положенням статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною на дату звернення до суду з касаційною скаргою).

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України строк та у визначеному порядку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з вимог касаційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідачем надано докази щодо зупинення проведення платежів, крім захищених видатків у період з березня 2017 року.

Утім, податковим органом не надано доказів вчинення дій з метою отримання коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №813/129/16, наприклад, звернення до вищестоящого податкового органу або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №813/129/16 та отримання відповідного фінансування.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333, підпунктом 12 пункту першого Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Львівській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №813/129/16 (876/9227/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Судді Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк