Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2020 року у справі №140/2440/19

УХВАЛА

11 березня 2020 року

Київ

справа №140/2440/19

адміністративне провадження №К/9901/4460/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 140/2440/19 ( № 857/12120/19) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови у визнанні безнадійним та списанні суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови у визнанні безнадійним та списанні суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 31600,11
грн та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання безнадійного, облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу зі сплати останнім єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 31600,11 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (повне судове рішення складено 15 січня 2020 року) у справі № 140/2440/19 ( № 857/12120/19) адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю.

Суд першої інстанції при розгляді справи прийшов до висновку, що позивач в період до 11.02.2019 перебував на обліку в Рубіжанському управлінні Головного управління ДФС у Луганській області (м. Довжанськ), що розташований на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, та здійснював свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої тривав, тому на період з 14.04.2014 до 11.02.2019 він звільнений від обов'язку сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до нього не застосовуються.

Крім того, згідно з пунктом 9-3 розділу VIII Закону № 2464 платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Отже, єдина підстава для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску зазначена в нормі пункту 9-3 розділу VIII Закону № 2464.

Вказана норма є нормою прямої дії, яка не передбачає обов'язку подання сертифікату на підтвердження настання для особи форс-мажорних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції

14 лютого 2020 року Головне управління ДФС у Волинській області (згідно з штрих-кодом на поштовому конверті) звернулось до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 140/2440/19 ( № 857/12120/19).

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України до справ незначної складності також відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 140/2440/19 ( № 857/12120/19) є визнання протиправною та скасування відмови у визнанні безнадійним та списанні суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 31600,11 грн та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання безнадійного, облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу зі сплати останнім єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 31600,11 грн.

Отже, Верховний Суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції правильно віднесено справу до справ незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже законодавець визначає випадки за наявності яких можливо переглянути справу в касаційній інстанції незначної складності.

Скаржник у вищенаведеній касаційній скарзі наводить підстави щодо застосування підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевказане, Верховний Суд зазначає наступне.

Поняття "питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики" належить до категорії оцінних, тобто зміст якого не містить чітко визначеного, завершеного комплексу ознак. Це зумовлює необхідність встановлення його конкретного змісту в кожному окремому індивідуально визначеному випадку за розсудом відповідного суб'єкта правозастосування.

Таким чином, з'ясування відповідного критерію "мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики" питань права, які порушуються в касаційній скарзі, належить до сфери суб'єктивної оцінки (розсуду) складу суду, який вирішує питання відкриття касаційного провадження.

Очевидно, що застосувавши у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України такий критерій допустимості касаційного оскарження, як "питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики", законодавець переслідував мету визначити предметом касаційного перегляду тільки такі малозначні справи, авторитетне вирішення яких судом касаційної інстанції має вихідне, базове значення для розвитку усієї правозахисної практики адміністративних судів в Україні щодо захисту порушених прав і свобод особи, прав та законних інтересів юридичних осіб, передусім, найбільш значних, важливих, основоположних з них, за обставин відсутності зазначеної єдиної, уніфікованої у відповідній категорії справ встановленої судової практики.

Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства до касаційної скарги скаржника на які він посилається, враховуючи вищенаведене та правову позицію Верховного Суду викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 140/2440/19 ( № 857/12120/19).

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ. А. Васильєва підписС. С. Пасічник підписВ. П. Юрченко