Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.11.2020 року у справі №240/10119/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 240/10119/19

провадження № К/9901/25754/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 240/10119/19 за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання дій неправомірними та скасування рішень,

установив:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в якому просила:

(і) визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення рішень від 22.02.2019 "Про скасування паспорту прив'язки ТС для здійснення підприємницької діяльності" та рішення від 27.03.2019 "Про демонтаж ТС для провадження підприємницької діяльності";

(іі) скасувати рішення відповідача від 22.02.2019 "Про скасування паспорту прив'язки ТС для здійснення підприємницької діяльності" та рішення від
27.03.2019 "Про демонтаж ТС для провадження підприємницької діяльності".

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 23.12.2019 позов ОСОБА_1 задовольнив повністю, внаслідок чого суд:

А) Визнав протиправними дії Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо винесення рішення від 22.02.2019 № 453 "Про скасування паспорту прив'язки ТС для здійснення підприємницької діяльності".

Б) Скасував рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22.02.2019 № 453 "Про скасування паспорту прив'язки ТС для здійснення підприємницької діяльності".

В) Визнав протиправними дії виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо винесення рішення від 27.03.2019 № 118 "Про демонтаж ТС для провадження підприємницької діяльності".

Г) Скасував рішення виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 27.03.2019 № 118 "Про демонтаж ТС для провадження підприємницької діяльності".

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.08.2020 апеляційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області задовольнив повністю, відповідно до чого суд:

А) Скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від
23.12.2019.

Б) Ухвалив нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення її позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Приписами пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини 1 статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині 6 статті 12 КАС України закріплено перелік справ, що для мети КАС вважаються справами незначної складності, який, утім, не є вичерпним, оскільки зважаючи на положення пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей КАС України справами незначної складності є також й інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з вимогами частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 257 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що за предметом спору ця справа не належить до категорії тих, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, тому з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин та складність справи колегія суддів вважає, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

За приписами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Суд касаційної інстанції наголошує, що процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), можуть переглядатися в касаційному порядку.

Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальної низки аналогічних за змістом вимог.

Цих або інших подібних передумов допуску до касаційного провадження справи незначної складності касаційна скарга не містить.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц викладений висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Доводи, викладені позивачкою у її касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, наданих судом апеляційної інстанції та ґрунтуються на незгоді з висновками апеляційного суду щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів", а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.

За правилом пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою потрібно відмовити.

Керуючись приписами статей 12, 257, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 240/10119/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржниці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб