Цивільно-правовий і трудовий договори у практиці новоствореного Верховного Суду

Як відомо, багато підприємств на сьогодні користуючись правовою непідкованістю своїх працюючих вдаються до укладання із ними цивільно-правових договорів, замість трудових, чим підміняють трудові відносини, що повинні існувати між працівником і роботодавцем - цивільно-правовими, що мають власні характерні тільки їм ознаки. Проте чомусь небагато підприємств знає, що такі цивільно-правові договори можуть стати причиною накладення на підприємство штрафних санкцій за підмінну трудових відносин - цивільно-правовими. Такі негативні наслідки для підприємства можливі тоді, коли до нього раптом завітають перевіряючі Держпраці. І повірте, не потрібно сумніватися у благих намірах перевіряючих за будь-яку ціну захистити публічно-правовий інтерес держави та стягнути з підприємства в державну скарбницю від кількох десятків до декількох мільйонів українських "умовних одиниць"). Але не лише Держпраця може "пощикотати нерви" підприємству, бувають випадки, коли сам працівник попадає у неприємну ситуацію пов'язану, наприклад, із нещасним випадком на виробництві, в результаті якого постає перед фактом: "залишився сам на сам із своєю проблемою". Зрозуміло, що після цього починається саме цікаве для юристів та адвокатів, а саме, судові процеси між підприємством та Держпрацею або підприємством і працівником.

Не хочу ставати на сторону "лівих" або "правих", а тому пропоную усім, кому буде цікаво, ознайомитися із практикою діючого на сьогодні Верховного Суду, який провів тлумачення відмінних рис цивільно-правового і трудового договорів.

Так, у постановах Верховного Суду:

від 18 січня 2018 року у справі № 235/2450/16-ц;

від 29 серпня 2018 року у справі № 587/1714/17;

від 31 жовтня 2018 року у справі № 552/5234/16-ц;

від 03 грудня 2018 року у справі № 200/9385/16, викладено узгоджені висновки суду з посиланням на норми діючих законодавчих актів України, щодо тлумачення відмінностей цивільно-правового і трудового договорів.

У постанові ВС № 587/1714/17 викладено наступне: «Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом з тим, цивільно-правовий договір – це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника.

Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

У постанові ВС № 200/9385/16 викладено наступне: «Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою спірного договору є отримання певних послуг.

Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, отримання певних послуг. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Таким чином, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату».

З урахуванням даної практики Верховного Суду, хотів би надати рекомендації підприємствам щодо укладання цивільно-правових договорів з працюючими.

Так, при укладанні цивільно-правового договору:

1. Максимально конкретно зазначайте види робіт, які повинні бути виконанні за таким договором;
2. Підрядник (робітник, виконавець) повинен виконувати роботи з використанням власних матеріалів (техніки, обладнання, інструментів тощо). Використання робітником матеріалів підприємства сприймається як те, що підприємство забезпечило робітника усім необхідним для виконання роботи, що характерно для трудових відносин;
3. Виконуванні роботи повинні бути не довгостроковими, краще разовими, і не мати систематичного характеру.
4. Строки виконання робіт повинні бути чітко встановлені умовами договору.
5. Оплата проводитися тільки за результатами прийняття підприємством результаті таких робіт і на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.
6. Обов’язково враховуйте характер і вид роботи, що виконуватиметься за договором, оскільки шаблонний підхід при укладанні договорів може нашкодити підприємству, а для цього не пожалійте часу і сил, щоб скласти юридично грамотний і правильний договір.

Працівникам підприємств же порекомендую:

1. Бути максимально уважними при підписанні будь-яких документів;
2. Не потрібно вірити всьому тому, що Вам говорить "роботодавець";
3. Підписуючи будь-які договори чи інші документи, не просто ознайомлюйтесь із змістом таких, а усвідомлюйте і розумій те, що Ви підписуєте;
4. Вимагайте тлумачення "роботодавцем" незрозумілих Вам положень будь-яких угод;
5. Робіть "паузи" і повідомляйте "роботодавця", що перед підписанням будь-якого документу (договору) Вам потрібно проконсультуватися із Вашим юристом, в іншому випадку ризикуєте при попаданні в "халепу" на виробництві, залишитися сам на сам із своєю проблемою.

Автор статті: юрист Дмитро Дем'янчук