29.08.2019 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Суд: Проценти за депозитним вкладом не є доходом, а тому не можуть бути враховані при визначенні розміру аліментів (Апеляційний суд м. Києва № 760/4569/18 від 05.09.2018)

Суд: Проценти за депозитним вкладом не є доходом, а тому не можуть бути враховані при визначенні розміру аліментів (Апеляційний суд м. Києва № 760/4569/18 від 05.09.2018) - 0_55240000_1567065396_5d67853486e2c.jpg

Фабула судового акту: У даному дописі мною пропонується до уваги читача досить цікаве судове рішення у якому суд визначився із віднесенням доходів від депозиту до видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

У даній справі боржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, які полягали у стягненні з нього частини доходів від депозитного вкладу в рахунок сплати аліментів.

Ухвалою суду першої інстанції дії державного виконавця визнано правомірними.

Не погоджуючись із таким рішенням боржником подано апеляційну скаргу.

В свою чергу апеляційний суд визнав доводи скаржника обґрунтованими та мотивуючи свій висновок виходив із наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджений перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, пунктом 19 якої до доходів віднесено – «інші види заробітку».

Аналіз зазначеного нормативно-правового акту дає підстави вважати, що Законодавець, визначаючи, з яких видів заробітку стягуються аліменти, ототожнює поняття заробіток та дохід.

В свою чергу Податковий кодекс України дає загальне визначення доходу для цілей оподаткування, а не в розумінні того доходу, з якого стягуються аліментні платежі, у порівнянні із видами заробітку (доходу), визначеними Переліком.

Доходом є гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької та інше) за певний період часу, з чого випливає логічний висновок, що одержання процентів за депозитом (банківського вкладу) не є за своєю суттю доходом.

В даному випадку, боржник працює і саме з його заробітку відраховуються аліменти.

Таким чином, з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що грошові кошти, отримані від процентів за депозитами (банківським вкладом) не є таким доходом, що включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №146 від 26 лютого 1993 року.

Аналізуйте судовий акт: Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом (справа про стягнення фіксованої суми), але не менше мінімального гарантованого розміру БЕЗ ВІДПОВІДНИХ РІШЕНЬ СУДУ

Факт реєстрації в якості безробітного, неофіційне працевлаштуваня, утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє від обов'язку сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (ВС/КЦС,справа № 355/511/17, 07.11.18)

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення ( справа № 572/1762/15-ц)

Суд НЕ в праві самостійно визначати спосіб стягнення аліментів (ВС/КЦС № 490/4522/16-ц від 04.07.2018)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                05 вересня 2018 року                                                                                                       місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 760/4569/18

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4995/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В.,  Шахової О. В.,  

за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Коробенка С.В. 29 березня 2018 року, у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Дарї Михайлівни; заінтересована особа - ОСОБА_4,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України  (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Дарї Михайлівни; заінтересована особа - ОСОБА_4, та просив суд визнати неправомірним стягнення з нього як боржника, відповідно до рішення суду, аліментів з доходу (процентів), а також скасувати Довідку-розрахунок заборгованості по аліментам від 28 грудня 2017 року, видану старшим державним виконавцем Кириленко Д.М. відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника за виконавчим провадженням №52000967.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено (а.с.74-75).  

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 11 травня 2018 року направив апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі.

Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, оскільки судом порушено норми процесуального права, невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду є суперечливими та помилковими.

Так, суд розглянув скаргу не в десятиденний строк, а лише 29 березня 2018 року, хоча скаргу подано до суду 16 лютого 2018 року. Вказану ухвалу ним було отримано лише 27 квітня 2018 року, тобто з пропуском усіх строків на оскарження судового рішення.

Також, вирішуючи питання про обґрунтованість стягнення з боржника аліментів з отриманих процентів на депозит, суд допустився помилкових висновків, оскільки визначення аліментів у частці від заробітку чи доходів основане саме на регулярних надходженнях і саме регулярні доходи - заробіток, визначають рівень аліментів під час визначення їх розміру. Отримання процентів за депозитами відноситься до доходів, що не мають постійного характеру, крім того, проценти нараховуються з коштів, з яких уже були раніше відраховані аліменти.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.

ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, крім того, у судовому засідання остання подала відзив на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів даної справи. З поданого відзиву, зокрема, вбачається, що правомірність нарахування аліментів з отриманих доходів, у тому числі з відсотків за розміщення коштів на депозитних рахунках, відповідає  нормам діючого законодавства України та узгоджується з правовою позицією Міністерства юстиції України.

Старший державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення та заперечення учасників справи, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Солом'янського районного суд міста Києва від 27 лютого 2009 року у справі №2-645-1/09 задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, та стягнуто з відповідача аліменти на користь позивача в розмірі 40% від усіх видів заробітку на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, а починаючи з 23 вересня 2017 року - на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 20% від усіх видів заробітку.

На підставі виконавчого листа, виданого на виконання вищевказаного судового рішення, Печерським відділом державної виконавчої служби міста Київ здійснюється виконавче провадження №52000967 (а.с.7-8).

Так, 28 грудня 2017 року державним виконавцем була складена довідка-розрахунок заборгованості боржника по аліментам, до якої включені аліментні зобов'язання в розмірі 6 120 грн. 80 коп., нараховані на суму процентів, отриманих ОСОБА_2 за договорами депозитних вкладів в ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (а.с.37; 41).

Звертаючись до суду з даною скаргою, ОСОБА_2 посилався, зокрема, на те, що дохід у вигляді процентів не відноситься до заробітку, в той час як судом призначено стягувати аліменти саме з заробітку.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що Сімейний кодекс України не розрізняє поняття «заробітку» та «доходу», крім того, в чинному законодавстві України взагалі відсутнє поняття «заробітку»; законодавець не обмежує поняття заробітку працівника, з якого сплачуються аліменти, лише його заробітною платою та доходами, пов'язаними з його трудовою діяльністю за місцем роботи, а тому відсутні підстави для задоволення даної скарги.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не може погодитись в повній мірі з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року N 146 затверджений перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

За змістом вказаної Постанови, зокрема, пунктом 1 Переліку до складу заробітку і додаткової винагороди працівників віднесені також доходи від підприємницької діяльності (п. 16); плата, отримана за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю) (п.18), інші види заробітку (п. 19).

Вищенаведений Перелік як підзаконний нормативно-правовий акт не містить протиріч із СК України, який регулює питання утримання дитини батьками, у тому числі сплати аліментів. Наведені правові акти є спеціальними до спірних правовідносин, а тому їм надається перевага поряд із загальними нормативно-правовим актами.

Законодавець, визначаючи, з яких видів заробітку стягуються аліменти, ототожнює поняття заробіток та дохід.

У ПК України міститься загальне визначення доходу для цілей оподаткування, а не в розумінні того доходу, з якого стягуються аліментні платежі, у порівнянні із видами заробітку (доходу), визначеними Переліком.

Доходом є гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької та інше) за певний період часу, з чого випливає логічний висновок, що одержання процентів за депозитом (банківського вкладу) не є за своєю суттю доходом.

В даному випадку, ОСОБА_2 працює і саме з його заробітку відраховуються аліменти.

Таким чином, з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що грошові кошти, отримані від процентів за депозитами (банківським вкладом) не є таким доходом, що включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №146 від 26 лютого 1993 року.

Тобто, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2

Виходячи зі змісту частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам  справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів вважає, що грошові кошти, отримані від процентів за депозитами (банківським вкладом) по своїй сутті не є доходом від якої-небудь діяльності, а отже не є заробітком, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_2, визнання дій старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М., які полягали у нарахуванні аліментів за виконавчим листом №2-645-1/09, виданий Солом'янським районним судом міста Києва 04 березня 2009 року, з процентів за депозитними вкладами боржника ОСОБА_2 - неправомірними.

Що стосується вимог ОСОБА_2 про скасування складеної державним виконавцем довідки, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказана довідка, в даному випадку, вже не має жодного правового значення.

Керуючись ст.ст. 367368374376381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Дарї Михайлівни; заінтересована особа - ОСОБА_4,- задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Дарї Михайлівни, які полягали у нарахуванні аліментів за виконавчим листом №2-645-1/09, виданий Солом'янським районним судом міста Києва 04 березня 2009 року, з процентів за депозитними вкладами боржника ОСОБА_2.

В іншій частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Судді

10043
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ