Суд постановив вирок за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (Районний суд по справі №307/1027/21 від 14 квітня 2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судового акту: Батьки мене виховували так, щоб із розумінням ставитись до чужої біди, не засуджувати чужі вчинки та допомагати по можливості іншим, якщо вони цього потребують.

В дитинстві мені завжди було дуже шкода жебраків. Мені і зараз шкода людей, що вимушені просити у перехожих гроші. Однак, чи всі жебраки при цьому знаходяться в критичній ситуації? Або деякі з них зробили свідомий вибір такої «професії»? А якщо це дитина і про свідомий вибір не може бути мови?

ККУ у ст. 150-1 передбачає кримінальну відповідальність за використання особою, яка замінює батьків (матір) малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей у сторонніх осіб).

Однак, я не часто зустрічаю обвинувальні акти передані в суд із такою кваліфікацією. Мабуть тому, що нікому ініціювати розслідування. Зазвичай кожен із нас вважає, що це його не стосується.

В суді розглядалась справа по обвинуваченню жінки за ч.1 ст. 150-1 ККУ.

Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачена виховувала дитину свого співмешканця.

Однак, як виявилось не лише виховувала, а і використовувала її для зайняття жебрацтвом, систематично випрошуючи гроші у сторонніх осіб з метою отримання прибутку, тримаючи при цьому малолітню дитину, на колінах.

Звичайно така картина, коли нібито матір просить гроші із маленькою дитиною на руках, викликала в перехожих жалість та милосердя, в зв`язку з чим перехожі давали їй грошові кошти. Тобто, нерідна матір таким чином заробляла собі кошти на життя.

Щоправда під час досудового розслідування обвинувачена визнала свою вину, тому уклада із прокурором угоду про визнання винуватості. Отже, на вирішенні суду знаходилось питання лише про затвердження даної угоди.

За умовами згаданої угоди, сторони погодили призначення покарання у видігляді позбавлення волі строком на один рік, із звільненням її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо вона на протязі 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, врахував, що злочин відносить до злочинів невеликої тяжкості та затвердив її.

Не можна звичайно оцінювати справедливість призначеного покарання не знаючи життєвої ситуацію, ми не знаємо напевно дійсних мотивів вчинення злочину. Однак, нещодавно із колегою обговорювали співмірність визначеного законодавцем покарання за певні злочини.
Загалом ККУ поділяє всі злочини за об’єктом злочинного посягання (проти життя і здоров’я, громадського порядку, майна та ін.).

Однак, невже кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності несуть більш вагомі суспільно небезпечні наслідки? Чому нижня межа покарання за такі злочини як викрадення дитини, або використання дитини для жебракування є обмеження волі на строк до 3 років, а, наприклад, за одержання хабара (щоправда значного розміру) - від 3-6 років позбавлення волі?
Тож які цінності мають більшу вартість за ККУ?

Аналізуйте судовий акт: Одна палата - дві думки: чи може прокурор оскаржити вирок, якщо угода про примирення не відповідає ККУ? (ОКРЕМА ДУМКА ВС/ККС по справі #395/773/18 від 19.02.2021).

Вирок за невиконання рішення суду, або як отримати судимість за ухилення від знесення самовільного будівництва (Голосіївський районний суд м. Києва у справі 752/13360/19 від 05.04.2021).

Суд не може оцінювати у рішенні докази, які не досліджував безпосередньо (ВС/ККС у справі № 489/6110/17 від 03.12.2020 р.).

Вартість викраденого доводитись ВИКЛЮЧНО висновком експерта, інакше – виправдувальний вирок (ВС/ККС № 420/1667/18 від 25.11.2019)



В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Тячів

Справа № 307/1027/21
Провадження № 1-кп/307/104/21
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.,
секретар судового засідання - Мельник Б.В.,
за участю прокурора - Баник С.Ю.,
обвинуваченої - ОСОБА_1
захисника - Габор Я.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів угоду про визнання винуватості від 18 березня 2021 року, укладену між прокурором Тячівської місцевої прокуратури Баник Сергієм Юрійовичем та підозрюваною ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120210711600000129 від 27.02.2021 року, про обвинувачення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ромської національності, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , без освіти, непрацюючої, не одруженої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
До Тячівського районного суду Закарпатської області з Тячівської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120210711600000129 від 27.02.2021 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України.
Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 31.03.2021 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_1 , виховуючи малолітню дитину свого співмешканця гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у період з 09 січня 2021 року по 26 лютого 2021 року, у будні дні та дні релігійних свят в с. Бедевля та смт. Тересва, використовувала її для зайняття жебрацтвом, систематично випрошуючи гроші у сторонніх осіб з метою отримання прибутку, тримаючи при цьому малолітню ОСОБА_3 , на колінах, чим викликала в перехожих жалість та милосердя, в зв`язку з чим перехожі давали їй грошові кошти.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України, а саме: використання особою, яка замінює батьків (матір) малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей у сторонніх осіб).
Разом з обвинувальним актом до суду подано угоду про визнання винуватості, укладену та підписану 18.03.2021 року між прокурором Тячівської окружної прокуратури Баник С.Ю. та підозрюваною ОСОБА_1 , за участю її захисника Габор Я.І. а відтак, розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за участі сторін угоди у порядку ст. 474 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченій міру покарання, визначену в угоді.
Обвинувачена у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю та просила затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з прокурором.
Захисник обвинуваченого просила затвердити угоду про визнання винуватості.
Із змісту угоди про визнання винуватості від 12.01.2021 року вбачається, що прокурор та підозрювана виклали формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 150-1 КК України, яке ніким не оспорюється, та дійшли згоди щодо всіх істотних обставин даного кримінального провадження. При укладенні угоди про визнання винуватості з обвинуваченою враховано наступні обставини: під час досудового розслідування підозрювана активно сприяла розкриттю злочину шляхом надання правдивих показань, та щиро розкаялася у вчиненні кримінального правопорушення; відсутність обставин, що обтяжують покарання; підозрювана вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких; наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, що полягає у можливості зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, процесуальному спрощенні розгляду провадження та заощадженні бюджетних коштів на витрати, пов`язані з кримінальним провадженням; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
ОСОБА_1 беззастережно визнала свою винуватість у тому, що усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно використовувала малолітню дитину для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей у сторонніх осіб).
Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 150-1 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік, із звільненням її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо вона на протязі 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, зміст яких ОСОБА_1 роз`яснено.
В судовому засіданні захисник, обвинувачена та прокурор підтвердили суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Виправлення внесні в угоду до її надходження до суду щодо визначення узгодженої міри покарання з визначенням іспитового строку на 1 (один) рік сторони застережили своїм підписом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За правилами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст угоди стосовно свідомої добровільної узгодженості сторонами її істотних умов, враховуючи те, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 150-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, сторони розуміють зміст угоди, наслідки її укладення і невиконання, які передбачені ст. ст. 473, 476 КПК України, угода не суперечить вимогам КК України та КПК України, дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 150-1 КК України, тобто використання особою, яка замінює батьків (матір) малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей у сторонніх осіб), кваліфіковано правильно, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 судом не встановлено.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався.
Процесуальних витрат не має.
Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 314, 368-370,374, 394, 395, 468, 469, 473, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 березня 2021 року між прокурором Тячівської окружної прокуратури Баник Сергієм Юрійовичем та підозрюваною ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120210711600000129 від 27.02.2021 року.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного їй покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом обов`язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.
Речові докази:
- грошові кошти вилучені в ході огляду місця події 26.02.2021 року, біля магазину «Дешево», що в смт. Тересва по вул. Народній, в загальній сумі 91 (дев`яносто одна) гривня, а саме 20 (двадцять) гривень в кількості 1 штука, 10 (десять) гривень в кількості 2 штуки; 5 (п`ять) гривень в кількості 5 штук, 2 (дві) гривні в кількості 7 штук, 1 (одна) гривня в кількості 12 штук, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області - конфіскувати в дохід держави.
- оптичний DVD+R - диск, з наявним відеозаписом за 26.02.2021 року на якому ОСОБА_1 жебракувала в смт. Тересва по вул. Народній, біля магазину «Дешево», що долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Процесуальних витрат не має.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий М.М. Бряник

1052
Переглядів
1
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

ЕСПЧ
1