Росія продала Аляску за безцінь: через десятиліття США відкрили там багатства на мільярди

У 1867 році Російська імперія продала Сполученим Штатам Аляску за 7,2 млн доларів, вважаючи її збитковою та надто дорогою для утримання територією. Однак уже через кілька десятиліть виявилося, що під льодами ховаються величезні запаси золота, нафти, газу та інших природних ресурсів, які принесли американській економіці прибутки, що в багато разів перевищили суму угоди. Про це йдеться в матеріалі Indian Defence Review.

Як нагадало видання, 30 березня 1867 року державний секретар США Вільям Генрі Сьюард та російський міністр Едуард Стекль уклали у Вашингтоні договір, який поклав край присутності Російської імперії в Північній Америці. Штати заплатили Росії 7,2 мільйона доларів, що сьогодні еквівалентно приблизно 157 мільйонам доларів, за територію площею понад 1,55 млн кв. км - менш ніж два центи за акр.

Угода, офіційно названа Договором про передачу території, передала під контроль США територію сучасного штату Аляска. Вона завершила понад столітню російську присутність у регіоні після занепаду хутрової торгівлі, виснажливої війни та багаторічних переговорів щодо продажу.

У статті йдеться, що російські дослідники Іван Федоров і Вітус Берінг досягли узбережжя Аляски у 1732 та 1741 роках. Їхні експедиції відкрили шлях до встановлення російського контролю над територією та створення колонії, економіка якої майже повністю залежала від торгівлі хутром.

Основним джерелом прибутку було хутро морських видр, яке дорого продавалося в Європі. Для управління цим бізнесом була створена Російсько-американська компанія, а американські купці виступали її торговельними партнерами.

Втім, така модель існувала недовго. Колонія розташовувалася за тисячі кілометрів від Санкт-Петербурга, що значно ускладнювало торгівлю з Європою. Її населення ніколи не перевищувало приблизно 2500 осіб, пише видання. До того ж надмірне полювання різко скоротило популяцію морських видр - головного джерела доходів колонії.

Як зазначається, фінансове становище Росії ще більше погіршилося після Кримської війни 1853–1856 років, яку імперія програла Франції, Великій Британії та Османській імперії. Поразка залишила державу з великими фінансовими проблемами, а утримання далекої колонії ставало дедалі менш виправданим.

До 1850-х років Росія вже отримала нові тихоокеанські території значно ближче до своїх кордонів. У 1858-му вона приєднала землі вздовж річки Амур, а у 1860 році - Приморський край поблизу сучасного Владивостока.

У виданні пояснили, що ці здобутки зменшили стратегічне значення дорогої та віддаленої Аляски. Водночас британська Компанія Гудзонової затоки давно прагнула поширити свій вплив на цей регіон, а під час Кримської війни британські війська вже атакували російську Камчатку.

Продаж Аляски Великій Британії або її захоплення Росія не розглядала. Натомість продаж Сполученим Штатам дозволяв вирішити одразу дві проблеми: позбутися збиткової території та не допустити її переходу до британців. Крім того, Росія і США тоді мали спільну недовіру до Великої Британії, а Вашингтон підтримував Союз під час Громадянської війни.

16 грудня 1866 року імператор Олександр II провів нараду з міністрами у Зимовому палаці та остаточно ухвалив рішення про продаж Аляски. Він визначив 5 мільйонів доларів як мінімальну прийнятну суму й відправив Едуарда Стекля до Вашингтона для переговорів.

Під час перемовин Сьюард домігся підвищення ціни, і зрештою сторони погодилися на 7,2 мільйона доларів. Угоду підписали 30 березня 1867 року, йдеться у статті.

Вільям Генрі Сьюард обіймав посаду державного секретаря США майже вісім років - за президентів Авраама Лінкольна та Ендрю Джонсона. Він наполегливо просував ідею купівлі Аляски, хоча угода викликала значний скепсис в обох країнах.

У Росії частина чиновників сприйняла передачу території США як приниження. У Сполучених Штатах критики називали покупку марною тратою грошей на "замерзлу пустелю".

9 квітня 1867 року Сенат США ратифікував договір, а 28 травня його підписав президент Ендрю Джонсон. Офіційна передача території відбулася 18 жовтня 1867 року.

Фактична оплата затрималася ще майже на рік. Закон про виділення коштів мав пройти Палату представників, але процес ускладнився процедурою імпічменту президента Джонсона у 1868 році. У результаті Міністерство фінансів США виписало чек лише 1 серпня 1868 року.

Американські газети висміювали покупку, називаючи її "Дурістю Сьюарда" або "Холодильником Сьюарда".

За словами авторів, майже три десятиліття федеральний уряд приділяв Алясці мінімальну увагу. Територія перебувала під управлінням військових, флоту або Міністерства фінансів, поки у 1884 році не було створено цивільну адміністрацію, головним завданням якої став контроль за гірничодобувною діяльністю.

Як зазначається, сумніви щодо покупки швидко розвіялися після відкриття великих покладів золота. У 1896 році в Юконі знайшли масштабне золоте родовище, і Аляска стала головними воротами до знаменитої Клондайкської золотої лихоманки.

"Це відкриття принесло прибутки, які багаторазово перевищили початкову вартість покупки, та кардинально змінило ставлення американців до нової території", - пише видання.

Згодом джерелами доходів стали ліси, рибні ресурси та численні корисні копалини - золото, цинк, вугілля. Пізніше були відкриті великі родовища нафти та природного газу, які забезпечили прибутки, незрівнянно більші за 7,2 мільйона доларів, сплачені Сьюардом.

Стратегічне значення Аляски знову стало очевидним під час Другої світової війни. 3 січня 1959 року вона офіційно стала 49-м штатом США.

Продаж Аляски так і не перестав бути символічною темою у відносинах між двома державами, зазначили автори. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році окремі російські депутати почали погрожувати "повернути Аляску", якщо США заморозять російські активи.

Проте, нагадало видання, губернатор Аляски лише іронічно побажав російським політикам "удачі" у реалізації такого плану. Уряд США також не сприйняв ці заяви серйозно.

Згодом у російських соцмережах почали поширюватися безпідставні твердження, нібито російські державні органи у 2022 та 2024 роках скасували договір про продаж Аляски через його "невідповідність". Насправді ж жодного перегляду угоди не відбулося.

Як повідомляв раніше УНІАН, між Аляскою та Сибіром ховається підводна прірва, глибша за Великий каньйон. Йдеться про каньйон "Жемчуг" на дні Берингового моря, який сягає понад 2 600 метрів завглибшки – це більше, ніж знаменитий Гранд-Каньйон у США. За підрахунками дослідників, об'єм "Жемчуга" становить приблизно 8 500 кубічних кілометрів. Це може робити його найбільшою схиловою долиною у світі – хоча деякі каньйони і довші за нього.

Також ми писали, як аналіз ДНК понад 600 білух з Аляски ошелешив вчених. Науковці з’ясували, що ці арктичні кити із Брістольської затоки протягом життя мають багатьох різних партнерів. Неочікуване відкриття може пояснити, чому навіть невелика популяція зберігає генетичне різноманіття та стійкість до загроз.