Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Коротуна В.М.,Маляренка А.В.,Попович О.В.,Штелик С.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Служби у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації Луганської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опіки, за касаційною скаргою Сватівської районної державної адміністрації Луганської області на рішення апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року Служба у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації Луганської області звернулася до суду із вищевказаним позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що мати останньої ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач майже 7 років з дитиною не спілкувався, матеріальної допомоги не надавав. У зв'язку з цим позивач просив позбавити відповідача батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути аліменти та призначити опікуном дитини її тітку ОСОБА_8

Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 04 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2013 року, позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_7 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено опіку ОСОБА_8 над ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти у розмірі 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви − 10 квітня 2012 року щомісяця до повноліття дитини на її картковий рахунок НОМЕР_1, відкритий у Сватівському відділенні Луганської філії ПАТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2014 року зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 28 липня 2014 року позов задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_7 відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 Стягнуто аліменти з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в розмірі ј частини від доходів відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2012 року та до досягнення дитиною повноліття. Встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_6 Призначено опікуном ОСОБА_8 над малолітньою ОСОБА_6

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Служби у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації Луганської області про попередження біологічного батька щодо необхідності змінити ставлення до виховання неповнолітньої дочки, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків, - відмовлено за безпідставністю.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року рішення Сватівського районного суду Луганської області від 28 липня 2014 року змінено, у задоволенні позову Сватівської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, призначення опіки відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Сватівська районна державна адміністрація Луганської області просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, після смерті матері неповнолітньої ОСОБА_6 практично з останньою не спілкується, матеріальної допомоги не надає, аліменти не сплачував, та сама ОСОБА_6 бажає, щоб її батька позбавили батьківських прав щодо неї.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, призначення опіки та відмовляючи у цій частині, виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, оскільки відповідач - батько неповнолітньої дочки проявляє інтерес до неї, бажає, щоб вона проживала з ним, створивши всі необхідні матеріально-побутові умови за місцем її реєстрації, не відмовляється від матеріальної допомоги, а тому відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав.

Проте повністю з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки вони зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак висновки суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, від якого мають дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Шлюб було розірвано 08 липня 2004 року (а. с. 8).

Мати дитини − ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7).

Після смерті матері дитина проживає з тіткою (сестрою матері) ОСОБА_8, 1963 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9, 10), та навчається у Сватівській ЗОШ 1-ІІІ ступенів № 1 (а. с. 11).

Відповідно до довідки з місця проживання та реєстрації ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, разом з батьком ОСОБА_7 (а. с. 32).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання дітей від 03 грудня 2011 року умови для проживання дитини у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2, створено належним чином (а. с. 139).

Як вбачається з характеристик з місця роботи і актів з місця проживання (а. с. 69, 167), ОСОБА_7 позитивно характеризується, має добрі матеріально-побутові умови проживання (а. с. 139), отримує заробітну плату (а. с. 166), на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебуває (а. с. 68, 70, 134−136).

Відповідно до висновку Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 травня 2012 року відповідача недоцільно позбавляти батьківських прав відносно доньки, а рекомендовано надати психологічну допомогу неповнолітній ОСОБА_6 з метою встановлення контакту з батьком для налагодження сімейних стосунків (а. с. 67−68).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20) передбачено, що відповідно до статті 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківський прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Тому немає підстав для позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав.

За таких обставин апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав, дійшов обґрунтованого висновку, врахувавши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки, та те, що до відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання доньки.

Однак оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення аліментів та призначення опіки не відповідає вимогам матеріального права.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Сватівської РДА від 25 січня 2012 року № 1 про те, що ОСОБА_8 може бути опікуном малолітньої ОСОБА_6, що відповідає інтересам дитини та того, що ОСОБА_6 проживає разом із ОСОБА_8, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перешкод для встановлення опіки та призначення ОСОБА_8 опікуном над неповнолітньою ОСОБА_6 судом не встановлено.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно та правильно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення аліментів та призначення опіки.

Відповідно до приписів ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу Сватівської районної державної адміністрації Луганської області частково задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року в частині стягнення аліментів та призначення опіки скасувати, в цій частині рішення Сватівського районного суду Луганської області від 28 липня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року в частині позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Судді: В.М. Коротун А.В. Маляренко О.В. Попович С.П. Штелик