Стаття 39. Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація

Про військовий обов'язок і військову службу (ЗМІСТ) Інші закони

101740

Переглядів

Переглядів

Додати в обране

1. Призов резервістів та військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

{Абзац другий частини першої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 }

Призов резервістів та військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

{Частину першу статті 39 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3161-IX від 28.06.2023 }

На військову службу під час мобілізації можуть бути призвані особи, звільнені з військової служби у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.

Під час дії особливого періоду військова служба (дія контрактів) для військовослужбовців продовжується у порядку, визначеному частиною восьмою статті 23 цього Закону.

{Абзац шостий частини першої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 }

У разі оголошення демобілізації звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

{Частина перша статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1127-VII від 17.03.2014 ; в редакції Законів № 1634-VII від 12.08.2014 , № 2397-VIII від 05.04.2018 }

{Частину другу статті 39 виключено на підставі Закону № 2926-VI від 13.01.2011 }

2. Громадяни України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

{До статті 39 включено частину другу згідно із Законом № 1169-VII від 27.03.2014 ; в редакції Законів № 116-VIII від 15.01.2015 , № 433-VIII від 14.05.2015 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1357-IX від 30.03.2021 , № 3633-IX від 11.04.2024 }

3. За громадянами України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

{Статтю 39 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1169-VII від 27.03.2014 ; в редакції Закону № 116-VIII від 15.01.2015 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 }

4. На військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156 - 1, 258-258 - 6, частиною четвертою статті 286 - 1 , статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.

Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

{Статтю 39 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 ; в редакції Закону № 3687-IX від 08.05.2024 }

Попередня

52/59

Наступна

Додати в обране

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Призов працівника на строкову військову службу в особливий період є підставою для збереження за ним робочого місця та середнього заробітку (Луцький міськрайонний суд у справі № 161/8802/16-ц від 29.09.2016)

У 2015 році велику кількість працівників було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із призовом останніх на військову службу, якою було передбачено як підставу для припинення трудового договору призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Роботодавці, користуючись юридичною необізнаністю працівників фактично змушували останніх писати заяви про звільнення. Водночас, законодавство, яке діяло на той момента, а саме ст. 119 КЗпП України чітко вказувала на те, що за працівниками, призваними на військову службу зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві.

В даному випадку, особа, яку було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП звернулася до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотивами подання позову стало те, що останнього у квітні 2015 року було призвано на строкову військову службу у зв'язку із чим він був звільнений з роботи у звязку з призивом на військову службу. Тому позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки він був призваний на військову службу на час дії в Україні особливого періоду, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов язок і військову службу», а тому за ним зберігається місце роботи та середній заробіток.

Роботодавець не погоджуючись із вимогами звільненого працівника вказав, що на час звільнення позивача з займаної посади послався на роз’яснення Державної інспекції України з питань праці від 17.04.2015 року згідно якого за відсутності в Указі Президента України «Про часткову мобілізацію» умов, передбачених ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у разі призову працівника на строкову військову службу трудовий договір розривається на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодились і суди апеляційної та касаційної інстанцій, задовольнив позовні вимоги та вказав, що відповідно до пункту 3 ст. 36 КЗпП України в редакції чинній на момент звільнення працівника, підставою для припинення дії трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Окрім цього на час припинення трудових відносин з позивачем нормами Кодексу законів про працю України не передбачалося можливості збереження робочого місця за працівниками, що проходять строкову військову службу. Пізніше до частини третьої статті 119 КЗпП України були внесені зміни, та гарантії щодо збереження робочого місця за працівниками, розповсюджувалося й на осіб, призваних на строкову військову службу, натомість, ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Гарантії по збереженню місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності за громадянами України, які призвані на строкову військову службу були передбачені у статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», і почали діяти з 08.02.2015 року.

Водночас позивач був призваний на військову службу саме під час дії особливого періоду, а тому на нього розповсюджуються гарантії та компенсації відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України для працівників, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та яким надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Популярні новини