Стаття 36. Основні вимоги до забезпечення благополуччя тварин

1. Персонал, до обов’язків якого належить безпосереднє здійснення утримання, умертвіння, транспортування тварин та/або здійснення супутніх операцій, для виконання таких обов’язків повинен володіти достатніми знаннями та навичками щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин.

2. Персонал, передбачений частиною першою цієї статті, який не може підтвердити наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, не може бути допущений оператором ринку та/або державним ветеринарним інспектором до здійснення утримання, умертвіння, транспортування тварин, а також до здійснення супутніх операцій, крім випадку, передбаченого статтею 39 цього Закону.

3. На вимогу оператора ринку, державного ветеринарного інспектора та/або уповноважених осіб, зазначених у частині сьомій статті 40 - 8 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я тварин та благополуччя тварин", персонал, передбачений частиною першою цієї статті, зобов’язаний пред’явити за власним вибором:

1) державний сертифікат; або

2) тимчасовий допуск; або

3) витяг з Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, що містить актуальні відомості про наявність у персоналу, передбаченого частиною першою цієї статті, документів, зазначених у пункті 1 або 2 цієї частини.

4. Під час здійснення утримання, умертвіння, транспортування тварин, а також під час здійснення супутніх операцій персонал, передбачений частиною першою цієї статті, та інші утримувачі (власники) тварин зобов’язані:

1) не завдавати тваринам невиправданих болю, страждань, травм, стресу та виснаження;

2) вживати всіх необхідних заходів, передбачених законодавством про благополуччя тварин, зокрема, дотримуватися вимог, затверджених відповідно до частини п’ятої цієї статті.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, затверджує вимоги до:

1) забезпечення благополуччя тварин під час їх утримання;

2) забезпечення благополуччя тварин під час їх транспортування та здійснення супутніх операцій;

3) контрольних постів, призначених для відпочинку тварин під час їх транспортування;

4) забезпечення благополуччя тварин під час їх умертвіння та здійснення супутніх операцій;

5) забезпечення благополуччя робочих тварин, що належать до родини Equidae .

Вимоги, передбачені пунктами 1, 2 і 4 цієї частини, повинні визначати, зокрема, вид (групу видів) тварин, на який (яку) вони поширюються.

6. Вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час їх утримання, серед іншого, мають визначати вимоги щодо:

1) мінімальної частоти огляду тварин, що утримуються;

2) забезпечення належного догляду та лікування тваринам, що проявляють симптоми та/або ознаки хвороби, і тваринам, які зазнали травмування;

3) забезпечення тварин відповідним простором;

4) приміщень (загонів), в яких утримуються тварини, і щодо обладнання, з яким вони контактують;

5) систем вентиляції і якісних показників повітря, зокрема щодо температури і концентрації газів;

6) освітлення, зокрема щодо його режиму, рівня освітленості;

7) доступу тварин, що утримуються, до корму і води.

7. Вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час їх транспортування та здійснення супутніх операцій, серед іншого, мають визначати вимоги щодо:

1) стану тварин, транспортування яких планується здійснити та здійснюється;

2) транспортних засобів, зокрема щодо їх конструкції та обладнання, яким вони мають бути оснащені;

3) обладнання і пристосувань, призначених для завантаження і розвантаження тварин;

4) організаторів транспортування, перевізників, водіїв, супроводжуючих осіб;

5) практики здійснення транспортування та супутніх операцій, зокрема визначати:

а) граничні показники забезпечення тварин відповідним простором;

б) граничні показники тривалості рейсу, періоду відпочинку тварин під час рейсу, інтервалу між годівлею, інтервалу між напуванням, температур під час рейсу;

в) зміст рейсового журналу і порядку його ведення;

г) порядок видачі та припинення дії:

сертифіката придатності транспортного засобу до транспортування тварин;

дозволу на здійснення короткотривалих рейсів і дозволу на здійснення довготривалих рейсів;

ґ) наявності плану дій на випадок виникнення надзвичайних обставин під час запланованого транспортування;

6) оператора ринку, який є центром збору тварин;

7) інспектування транспортних засобів та тварин.

8. Вимоги до контрольних постів, призначених для відпочинку тварин під час їх транспортування, серед іншого, мають визначати вимоги щодо:

1) державної реєстрації контрольних постів та складання їх переліку;

2) умов допуску тварин на територію контрольного поста;

3) умов, пов’язаних з перебуванням тварин на території контрольного поста;

4) умов залишення тваринами території контрольного поста;

5) забезпечення заходів із біобезпеки на території контрольного поста;

6) обладнання і пристосувань, призначених для завантаження і розвантаження тварин;

7) приміщень, що використовуються для розміщення тварин та для інших цілей, пов’язаних із функціонуванням контрольного поста;

8) практики поводження з тваринами на території контрольного поста.

9. Вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час їх умертвіння та здійснення супутніх операцій, серед іншого, мають визначати вимоги щодо:

1) дозволених методів оглушення тварин, зокрема їх опис, сферу застосування та ключові параметри;

2) процедури моніторингу ефективності оглушення тварин;

3) наявності і застосування стандартних операційних процедур забою тварин та здійснення супутніх операцій;

4) обладнання, що використовується для знерухомлення та оглушення тварин, та щодо змісту експлуатаційних документів на таке обладнання;

5) планування, конструкції та обладнання бійні;

6) практики поводження з тваринами, зокрема їх знерухомлення;

7) призначення особи, відповідальної за благополуччя тварин, визначення її прав, обов’язків, особливостей підпорядкування та звітування;

8) операційних правил для бійні;

9) здійснення заходів з депопуляції та вимушеного умертвіння тварин.

10. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, схвалює рекомендації та/або погоджує настанови щодо будь-яких аспектів благополуччя відповідного виду (групи видів) тварин, а також щодо будь-яких аспектів застосування законодавства про благополуччя тварин.

Настанови, передбачені абзацом першим цієї частини, розробляються і погоджуються за процедурою, визначеною статтею 13 Закону України "Про безпечність та гігієну кормів".

11. Розміщення на ринку, ввезення (пересилання) на митну територію України і вивезення (пересилання) з митної території України хутра котів і собак, а також будь-яких товарів, що містять таке хутро, заборонені, за винятком випадків, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою цієї статті.

12. Як виняток із положень частини одинадцятої цієї статті, дозволяється розміщення на ринку, ввезення (пересилання) на митну територію України і вивезення (пересилання) з митної території України хутра котів і собак, а також будь-яких товарів, що містять таке хутро, якщо вони призначені для навчальних цілей або для цілей таксидермії.

13. Як виняток із положень частини одинадцятої цієї статті, дозволяється здійснення операцій із збирання (вилучення, конфіскації), знезараження, знешкодження, видалення та утилізації (знищення) хутра котів і собак, а також будь-яких товарів, що містять таке хутро, виходячи з необхідності забезпечення захисту життя і здоров’я людей та/або тварин, а також з метою дотримання заборони, передбаченої частиною одинадцятою цієї статті.

{Стаття 36 в редакції Закону № 4718-IX від 16.12.2025 }