Стаття 34. Захист інформації про споживача

Аналізуйте судовий акт: Оператори телекомунікацій повинні забезпечувати схоронність відомостей щодо споживача, у тому числі, щодо отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання, і несуть відповідальність за це (ВССУ, справа № 6-42901св12, 27.03.13)

Справа розглядалась касаційним судом ще 2013 році, але за своїм змістом вони є досить цікавою і незвичайною, тому заслуговує на увагу. Громадянка (позивачка) є користувачем  стартового пакету мобільного зв'язку закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (відповідач) і, відповідно, - споживачем телекомунікаційних послуг цього оператора, який зобов'язаний забезпечити схоронність відомостей про надані послуги.

Згодом вона дізналася про те, що оператором без її згоди та відома зроблена деталізація її телефонних дзвінків (номери, дата, час, тривалість, тип, серійний номер, азимут, адреса базової станції) за певний період і ці відомості стали відомі її чоловікові, дозволивши останньому дізнатись про окремі обставини з особистого життя позивачки, що призвело до неприязних стосунків із ним, а згодом і до розірвання шлюбу.

Предметом позову став захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди. При цьому позивачка посилалась  на те, що через такі неправомірні дії з незбереження конфіденційної інформації та порушення таємниці її особистого життя вона зазнала душевних страждань та моральних переживань, тому на підставі ст. ст. 31, 32 Конституції України, Закону України «Про телекомунікації» позивачка просила суд стягнути із ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» на її користь 250 тис грн компенсації.

Суди першої та другої інстанцій в позові відмовили, пославшись на відсутність  підтверджень вини ПАТ «Київстар» у порушенні договірних зобов'язань. Втім ВССУ з таким рішенням не погодився, судові рішення скасував, зазначивши, зокрема, таке. 

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що оператори,  провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за  схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору,  наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.  Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

А встановлені судом апеляційної інстанції обставини про те, що наявна в матеріалах справи роздруківка телефонних розмов позивачки не походить з інформаційних джерел ПАТ «Київстар» та не була отримана з його систем, не можуть свідчити про відсутність його вини у порушенні договірних зобов'язань, а лише підтверджують реальний випадок невжиття оператором технічних та організаційних заходів із збереження інформації про надані послуги і таємниці телефонних розмов позивачки, а також дійсне допущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає саме на неї обов'язок довести відсутність своєї вини, а цього відповідач не довів.

Довідка: ВССУ передав справу  на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Нажаль, інформації про результати цього розгляду відсутні, що не зменшує вагомість висновків касаційного суду.