Позбавлення волі за систематичну надругу над могилами (Вирок у справі № 189/481/21 від 17.05.2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судового акту: Що може зробити людина від ненависті і помсти? Здається інколи ці почуття засліплюють людей і вони вже не здатні сповна контролювати свої дії.

Так, щоб помститись своєму недругу, чоловік неодноразово заявлявся на кладовище та здійснював надругу над могилами його батьків.

Вперше обвинувачений вчинив злочин в січні 2021 р., тоді він пошкодив цеглою фотографії на пам’ятниках. За фактом вчинення таких дій судом було винесено вирок, однак покарання призначено умовно із іспитовим строком на 2 роки.

Через місяць ситуація повторилась, чоловік знову повторює свої дії в декількох епізодах і вчиняє надругу над могилами. На цей раз обвинувачений ногами зіштовхнув могильні плити батьків потерпілого, від чого ті впали на землю. Суд постановляє черговий вирок і на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за двома вироками, остаточно призначає покарання у виді 5 років обмеження волі. Однак, реального відбування покарання суд не призначив, лише іспитовий строк.

Проте, цим ситуація не обмежилась, обвинувачений повторно здійснює дії, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 297 КК України. Як виявилось, ще до винесення другого вироку, обвинувачений знову прибув на сільське кладовище та цеглиною пошкодив пам’ятник та надгробок могили, а залишки пам’ятника викинув на присадибну ділянку потерпілого.

Під час всіх трьох судових розглядів обвинувачений визнавав свою провину та здійснював «щире» каяття. А суди перші два вироки винесли без призначення реального відбування покарання. Тобто, систематичність «щирого» каяття повністю перекривало систематичність вчинення одного і того самого злочину.

Лише під час останнього судового розгляду чоловік отримав реальне покарання.

При цьому, визначаючи покарання, суд прийняв до уваги, що кримінальне правопорушення вчинено до ухвалення другого вироку, за яким його звільнено від реального відбуття покарання з випробуванням.

З огляду на ч.4 ст.70 КК України, суд зазначив, якщо особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до винесення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

За результатами останнього розгляду суд виніс обвинувальний вирок та призначив покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Аналізуйте судовий акт: За наругу над могилою кіборга - 3 місяці арешту (Зарічний районний суд м. Суми, справа № 591/1946/21 від 21.04.2021)

Вирок за неправдиве повідомлення про «мінування» суду (Вирок по справі №675/652/21 від 21.04.2021).

Суд постановив вирок за «піратське» розповсюдження фільмів Warner (Вирок по справі № 759/6479/21 від 06 травня 2021).

Чи можна притягнути свідка до кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань? (Виправдувальний вирок по справі №607/12163/20 від 26.04.2021).

Вирок за незаконну вирубку двох дерев (Місцевий районний суд у справі № 458/238/21 від 19.04.2021).

Справа № 189/481/21

1-кп/189/68/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Литвиненко В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з застосуванням звуко - та відеозаписувальних технічних засобів фіксації в смт. Покровське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041540000036 від 06.04.2021 року по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, який має середню-спеціальну освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, групи інвалідності не має, державних нагород не має, депутатом не являється, раніше судимий: 18.02.2021 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 297 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 07.04.2021 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 297 КК України до 4 років обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, з покаранням, призначеним за вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18.02.2021 року, остаточно призначено покарання у виді 5 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2021 року ОСОБА_1 , будучи раніше судимим Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 297 КК України, до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України якого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, на шлях виправлення не став, та в період іспитового строку, умисно, повторно, протиправно вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , 05.04.2021 року близько 21:00 год., маючи умисел на вчинення наруги над могилою, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою помсти ОСОБА_2 , з яким у нього на протязі тривалого часу виникли та тривають особисті неприязні відносини, прибув на сільське кладовище, що розташоване на північній околиці с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області. Потім підійшовши до могили, в якій поховано ОСОБА_3 , що являється батьком ОСОБА_2 , виявляючи неповагу щодо поховання померлих, умисно, повторно, посягаючи на моральні підвалини суспільства, взявши з собою цеглину, яку знайшов на вказаному кладовищі в с. Писанці і тримаючи її в правій руці, наніс не менше двох ударів по пам`ятнику з граніту сірого кольору, де похований ОСОБА_3 , після чого вказаний пам`ятник взяв до рук та пошкодив його об надгробок вказаної могили, від чого пам`ятник повністю розпався на частини, який в подальшому викинув на присадибну ділянку потерпілого ОСОБА_2 . Далі, ОСОБА_1 продовжуючи свої умисні, протиправні дії із вказаного місця поховання підняв руками гранітний хрест, який уже раніше ним був звалений на землю, та виніс за межі кладовища, де залишив на земельній ділянці на відстані приблизно 20-30 метрів від вказаного кладовища.

Крім того, ОСОБА_1 продовжуючи свої умисні, протиправні дії, направлені на вчинення вказаного кримінального правопорушення, умисно, повторно, нехтуючи суспільними нормами моралі та поваги, підійшов до місця поховання померлої ОСОБА_4 та правою рукою, тримаючи в ній цеглу наніс не менше 2 (двох) ударів по пам`ятнику з граніту сірого кольору, де похована ОСОБА_4 . Після чого, взявши пам`ятник до рук, пошкодив його об надгробок вказаної могили, від чого пам`ятник повністю розпався на частини, який в подальшому викинув на присадибну ділянку потерпілого ОСОБА_2 , тим самим ОСОБА_1 повторно вчинив наругу над могилами, порушивши принципи моралі, завдавши моральної шкоди рідним померлих.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та суду показав, що 05.04.2021 року близько 21.00 год., з метою помсти ОСОБА_2 , з яким у нього на протязі тривалого часу виникли та тривають неприязні відносини, він прийшов на сільське кладовище, що знаходиться в с. Писанці Покровського району Дніпропетровської області, взяв на землі цеглину, яку знайшов на вказаному кладовищі та підійшовши до могил, в яких поховано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наніс нею удари по пам`ятниках, в результаті чого пошкодив пам`ятники, які впали на землю, після чого виніс їх за межі кладовища, де залишив на земельній ділянці неподалік кладовища.

Потерпілий ОСОБА_2 направив до суду заяву про розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 в його відсутності. Покарання обвинуваченому просить призначити на розсуд суду.

Визнаючи себе повністю винним та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати докази, зібрані по справі під час досудового розслідування справи і після роз`яснення положень ч.3 ст.349 КПК України у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого і суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому діяння доведено у повному обсязі, його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 297 КК України: «Наруга над могилою, вчинена повторно».

По справі цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання як у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, у відповідності до ст.ст. 66-67 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.19 постанови Верховного суду України від 04.06.2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз врахувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Приймаючи до уваги вищезазначену постанову, суд вважає за необхідне не враховувати як обставину, що обтяжує кримінальне правопорушення, рецидив злочинів.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, однак ніде не працює, не займається суспільно - корисною працею, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, свою вину у вчиненому визнав, але щиро не розкаявся, раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення проти громадського порядку та моральності, в період іспитового строку. Крім того, дане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 , вчинив через незначний проміжок часу після постановлення 18.02.2021 року вироку Покровським районним судом Дніпропетровської області, а саме майже через два місяці.

Враховуючи всі зазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обрати в межах санкції ч. 3 ст. 297 КК України у виді позбавлення волі, так як виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винний ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Так, судом встановлено, що дане кримінальне правопорушення вчинено до ухвалення вироку Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2021 року, за яким його звільнено від реального відбуття покарання з випробуванням. Згідно з ч.4 ст.70 КК України та роз`ясненнями, які містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» - якщо особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до винесення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Таким чином вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2021 року підлягає самостійному виконанню.

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

Витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2021 року, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.297 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, з покаранням, призначеним за вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18.02.2021 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`яти) років обмеження волі із звільненням від призначеного покарання з випробуванням на підставі за ст.75 КК України строком на 3 (три) роки, виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Покровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: О.С. Степанова

905
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
1