ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, третя особа - ОСОБА_10, про поділ спільного майна подружжя за заявою ОСОБА_10 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області

від 14 березня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2004 року ОСОБА_8 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 29 липня 1989 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_9, з яким має дочку ОСОБА_11, 1991 року народження. У період шлюбу вони набули майно, належне їм на праві спільній власності; це майно підлягає поділу між ними з урахуванням того, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина.

ОСОБА_8 просила суд у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити житловий будинок у провулку 2-му Польовому, 2 в м. Борисполі Київської області, цілісний майновий комплекс «Швейна фабрика «Гаян», земельну ділянку під будівництво площею 0,10 га, розташовану в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області та автомобіль марки «Мерседес Бенц», 2002 року випуску; виділити відповідачу автомобіль марки «Мерседес Бенц», 1997 року випуску, цифрову камеру «Самсунг», телевізор «Фуджитсу» та цифровий фотоапарат «Кодак».

Рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області

від 30 січня 2004 року позов задоволено, постановлено виділити ОСОБА_8 житловий будинок у АДРЕСА_1 вартістю 50 тис. грн, цілісний майновий комплекс «Швейна фабрика «Гаян» вартістю 60 тис. грн, земельну ділянку під будівництво площею 0,10 га, розташовану в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області вартістю 5 тис. грн та автомобіль марки «Мерседес Бенц», 2002 року випуску, вартістю 23 тис. грн, всього на суму 138 тис. грн. ОСОБА_9 виділено легковий автомобіль марки «Мерседес Бенц», 1997 року випуску, вартістю 17 тис. грн, цифрову відеокамеру «Самсунг» вартістю 9 тис. грн, телевізор «Фуджитсу» вартістю 90 тис. грн та цифровий фотоапарат «Кодак» вартістю 30 тис. грн, всього на суму 146 тис. грн.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про виділення у власність ОСОБА_8 цілісного майнового комплексу «Швейна фабрика «Гаян» скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_10 відхилено, рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня

2011 року залишено без змін.

У поданій 24 квітня 2015 року до Верховного Суду України заяві

ОСОБА_10 просить скасувати судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статей 60, 63, 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) частини першої статті 3, частини першої статті 42, статей 43, 55, 62, 63, 66, 67, 113 Господарського кодексу України.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_10 наводить постанови Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року (справа № 6-79цс13),

19 лютого 2014 року (справа № 6-5цс14), 11 березня 2015 року (справа № 6-21цс15).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши викладені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Суди під час розгляду справи встановили, що з 29 липня 1989 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували у шлюбі, у 1991 році у них народилася дочка ОСОБА_11. У період шлюбу подружжя набуло майно.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно було набуте під час шлюбу, тому підлягає поділу між подружжям.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про виділення у власність позивачки цілісного майнового комплексу приватного підприємства «Швейна фабрика «Гаян» (далі - ПП «Швейна фабрика «Гаян») та відмовляючи в задоволенні цього позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, керувався тим, що майно підприємства не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. ПП «Швейна фабрика «Гаян» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницька швейна фабрика» (далі - ВАТ «Переяслав-Хмельницька швейна фабрика»), майно якого перебувало в колективній власності акціонерів, які придбали акції відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». Відповідно до пункту 1.1 Статуту ПП «Швейна фабрика «Гаян» підприємство створено на підставі рішення власника ОСОБА_9, договору про передачу акцій акціонерами ВАТ «Переяслав-Хмельницька швейна фабрика» та ухвали Арбітражного суду Київської області від 20 червня 1997 року шляхом перетворення ВАТ «Переяслав-Хмельницька швейна фабрика» у ПП «Швейна фабрика «Гаян». У пункті 4.3 Статуту зазначено, що джерелом формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновника (власника); доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; придбання майна іншого підприємства; безоплатні або благодійні внески, пожертвування юридичних і фізичних осіб; інші джерела не заборонені законодавчими актами України. Із серпня 2003 року майновий комплекс передано в заставу, а із серпня 2004 року - в іпотеку акціонерному банку «Київська Русь».

Проте в наданих для порівняння постановах Верховного Суду України містяться такі правові висновки:

- у постанові від 2 жовтня 2013 року суд керувався тим, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті цього майна. Хоча спірне майно придбане фізичною особою -

підприємцем і під час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за кошти, одержані ним від третіх осіб для здійснення підприємницької діяльності, тому це майно не відноситься до спільного сумісного майна подружжя;

- у постанові від 19 лютого 2014 року суд зазначив, що в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право) виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно), або у право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства;

- у постанові від 11 березня 2015 року суд виходив з того, що майно фізичної особи - підприємця, яке використовується ним, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Отже, зміст наданих для порівняння постанов не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, яке переглядається, викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_10 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Ю.Л. Сенін

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема